Я помираю… крок за кроком...
Ступаю в прірву безнадійну,
Я бій програла , здавшись небу,
Тепер можу піти спокійно.
Я не помру, допоки душу
Думки безглузді зігрівають.
Їх пояснити всі я мушу,
Але вони не дозволяють.
Заблокувала підсвідомість,
Накинула замок на тіло,
Пішла здаватись в полон небу,
Воно давно мене хотіло.
Взяло до себе - я в полоні,
Печалі всі зібравши сміло.
А ти підстав небу долоні,
Щоб їх дощем зі сліз омило.
Я буду жити… крок за кроком…
Глибоку прірву оминати,
Цей бій для мене став уроком,
Тепер навчитися б кохати… |
