Перед низом і мулом та горем
ти скажеш – живи!
І такого як ти понесе перед сном
у залізні ліси.
Над принишклим розгубленим містом
на сірій корі
Два сліди від зубів, що лишив ти
долаючи біль.
Перейди, переріж, підійми із несили
свій торс
Закричи, здетонуй і згори смолоскипом
навсе.
Як в розбитих шоломах відходили
наші батьки.
Так в останнє підемо і ми -
долаючи сон. |
