Miarana, 2005-08-18: Літній сонНа зорі знов сьогодні я дивилась.
Але того вони не помічали.
Мабуть завдань небесних в них багато,
Мою цікавість бо ігнорували.
А потім стала я на підвіконня,
До них бажання мала полетіти.
Але ті руки міцно так вхопили
І Богові хвала, не дали впасти.
Тоді я з радістю дитини зрозуміла,
Що хтось іще знаходиться в кімнаті.
Він не віддав мене бездумним зорям.
Які мою розсудливість забрали.
Холодний місяць – зоряний правитель.
За хмарами у темряві сховався.
Вже було пізно, я лягла у ліжко.
До мого тіла літній сон підкрався.
Він обійняв мене своїм теплом.
Накинув щось важке на мої очі
І не спитавши хочу чи не хочу,
В світ мрії підштовхнув своїм крилом.
Йому я підкорилась в той же час.
Він вів мене просторами натхнення
У водоспадах ніжності купав.
А с плином часу, вивів на світання,
І знов на ліжко бережно поклав.
І тільки-но хотів мене залишить
За край одежі я його впіймала.
Але в руці нічого не відчула,
Та й взагалі робить того не мала…
Прокинулась, на серці було легко,
Проміння ранку душу лоскотало.
Але про те, що було уві сні,
Сама нічого я не пам’ятала,
Тому й нікому не розповіла. |
Правила
| +2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
| +1 | Понравилось |
| +0.5 | Что-то есть |
| 0 | Никак |
| -0.5 | Хуже чем никак |
| -1 | Отстой |
| -2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|
