з-під птахів виливаються
віти сполохані в темряву;
з-під таких скам’янілих воріт,
що здригаються ніздрі,
відчуваючи гній та надірвану сіру спотвореність,
випадає п’янка непрозора вода і повзе...
хробаки та земля заплітаються,
ноги з’ їдаючи,
та саджають в гарячу траву, недостиглу траву,
напинаючи черево квітами й запахом оцту.
заспівай-но трембітою,
розкотись кришталевими друзками,
бо на тебе чекають твої
хижаки та коріння.
протягнись, розкладаючись,
задихнися зіщуленим маревом,
бо з тобою до ранку не сплять
теплокровні створіння...
виникаєш в колодязі тихим співочим пригніченням.
ти наснився мені –
я хотіла тебе наздогнати. |
