Жовтих днів пусті дороги,
Краєвиди позникали,
Бо відтінки заплелися
Напівтемними нитками.
Дощ іде, не пахнуть квіти
І вузли доріг частіше
Зустрічаються під вечір.
Так було, але раніше.
Нерозгадані, непізнані
Йдуть ізнов у мить-світанок
Мої мрії, сни, слова,
І той сніг, що вже розтанув,
І те небо, що вже стало
По-вечірньому прозоре,
Хоче йти за ними слідом :
Ранок буде ще не скоро. |
