Хтось крокує бруківкою
Сумно і слизько карбує похилу відразу
Бо ніхто не відчує
Бо ніколи ніхто не посмів
Грати старця не гравшись зі старістю
Хтось згинає хребці і до сліз
Намагається втиснуитсь в землю
Де латаття чужого тепла
Відривають підбори
І стилетами кволих безсонь
Відчиняючи віки зап”ясть
Хтось шепоче під воду у ванній
Про найлегші у світі кістки
Про найтонші стрічки
У болоті зів”ялого мозку
Про холодні міста
Де здіймається сірий вогонь
Де спиняється розум війни
Де тисячі тіл
Заповзають у твій телескоп
Де вмирають зірки
Де гуляють стовпи самоти
Хтось шепоче під воду
І потім по трубах униз
До канави стікає
Як розчин вселенського бруду
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: . . . Проголосовавших: 1
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
чим більше справ кожного включиш
тим більше про кожного буде
та ніхто їх за це не осудить
промайне лиш на мить і забуде
як свідомості вибух пробуде
от тоді може щось у нас буде
