Я не власник твого життя...
Не питай мене, що робити...
Палав діамант у купі гілля,
Я і гадки не мав, щоб згасити.
Вогонь лоскотав цей камінь коштовний.
Весь час я дивився та мріяв стихійно...
Але тої ж миті він раптом став чорний
серед вугілля зник скарб безнадійно.
Його, мабуть, вітер розвіяв навколо
Та загубив діамант у пустелі.
А може, з неба вкинув у поле
Чи він заблукав до чужої оселі.
Нехай йому буде краще, ніж в мене,
Знайде своє місце - я так цього хочу.
Я лише мрійник, мрійник нікчемний:
Моїм діамантом були твої очі.
Поцупив чарівність у променів сонця?
Радій на здоров'я, не показуй нікому.
Зачинивши двері, стрибне у віконце
залишить тебе ще одним випадковим. |
