Треба було колись в школу для стінгазети написати вірш, а вийшло ніби непогано.
Мово рідна, шум дібров,
Спів пташиний стоголосий,
Тихий, ніжний шелест трав,
Золотавий блиск колосся,
Щастя й радість, сум і біль –
Все в тобі переплелося.
Мово рідна, сотні літ
Прагнув ворог тебе вбити
Сотні літ точилась битва,
Та тебе не підкорити,
Не сховати правди слово,
Ти жила і будеш жити.
Мово рідна, скільки сили
Довелось докласти людям,
Доки вільною ти стала,
Чи ж тепер тебе забудем?
Чи ж потопчем нашу гордість?
Все, що маємо розгубим?
Хай відроджується мова
В Україні, в кожній хаті,
Хай за радість мають люди
Рідним словом розмовляти,
Бо коли не стане мови,
Як же нам народом зватись? |