Бідна та безвтішна
Плакала дитинка.
З сумних каріх очей
Падають сльозинки.
Плакає безвтішно,
І немає того,
Що могло би втішить
Сумне дитя Боже.
Сидячи сгорнулось,
Плакає, страждає,
Час від часу ручкой
Сльози витирає.
І нечутно вушкам
За спиною кроків,
Але добрий голос
Раптом заспокоїв.
М”який, тихий голос
Прошептав дитинці:
“Не сумуй, рідненька,
Не роняй сльозинки,
Бо Я – Той, Хто любить
Тебе більше неба,
Бо Я – Той, Хто помер
На хресті за тебе!” |
