Присвячується мому покійному щуру Юрі.
Розділ 1.
Вася спав на маленькому поламаному дивані, що стояв посередині маленької поламаної кімнати. В кімнаті практично не було меблів. Тільки цей поламаний диван, який Васі залишився в спадок від іншого Васі. Вася його навіть ніколи не бачив, а можливо бачив але не знав. Одну із стін кімнати прикрашав паркет в рамочці. З паркета стирчали цвяхи, а на цвяхах висіли шкарпети і штани Васі. Це була своєрідна вішалка Васі.
Вася прокинувся з якимось дивним відчуттям. Йому здавалось що йому щось потрібне, або чогось не вистачає. Одне з двох. Вася сів на ліжко і вперше за останні пів року спробував подумати. Але нічого не вдалось, тому він підвівся і пішов на кухню.
На кухні він відлив у невеликий металевий банячок, що стояв на тумбочці. Дивно. Він посцяв, а відчуття що йому чогось не вистачає не пройшло. Вася поставив банячок на газову плиту, але вирішив всетаки перевірити і відкрутив кран. Вода не потекла. Тоді Вася запалив вогонь під банячком з сечею. Над банячком висіла велика кришка від пательні, прив'язана мотузкою до цвяха, забитого у стелю. Сеча почала випаровуватись, конденсуватись краплями на кришці від пательні і зтікати з неї у інший банячок. Так Вася дестилював сечу на чай. Спостерігаючи це, він подумав, що дивне ранкове відчуття було просто тому, що він хотів чаю. Поки він встиг це подумати вся сеча вже віддестилювалась і він поставив дестильовану сечу на газ.
Тим часом ввімкнувся телевізор і почав з щасливою інтонацією кричати.
- Сірчана кислота! Виведе будь-які плями, вапняний наліт, зубний камінь, грибок на ногах і лупу!
Вася тихо матюкнувся.
- Купуйте тільки найсвіжішу курятину! Її заріжуть просто у Вас на очах! - Продовжував ящик.
Вася шукав щось руками на столі і збирав слину у роті.
- Наші воскові грейпфрути схожі на справжні, але їдять їх тільки дебіли!
Великим кавалком слини Вася харкнув в найближчу розетку. Пробки вибило, телевізор вимкнувся.
- Ура. - без інтотнації сказав Вася.
Зараз він двічі собою пишався. Один раз за те, що подумав коли сеча дестилювалась, а другий раз за те, що з першого разу попав у розетку. Він подивився на розетку. Не високо від підлоги, вся обхаркана, навколо неї повно плям і засохшого харкотиння.
Вода закипіла. Вася виключив газ і кинув у воду якоїсь засушеної трави. Тепер вася стояв і дивився НА вікно. На вікні було багато плям, шматків їжі, мертвих комах, жуйок, а місцями навіть гавна. Тому Вася дивився не у вікно, а НА вікно. Про те, що було за вікном Вася міг тільки здогадуватись. І він здогадався. Там був балкон. Вася відкрив вікно і виліз на балкон. Балкон був дуже вузький і дуже короткий. На вулиці було сонячно і співали такси.
На балконі було нудно. Вася вже хотів залазити назад аж як побачив, що праворуч від нього на такий самий балкон вилазить якийсь жирний мужик з цигаркою в писку. Він послизнувся на підвіконні, в нього з роту випала цигарка і він в польоті почав її ловити, в результаті він стукнувся головою об перило, яке від удару прогнулось і склався навпіл на балконі. Балкон був невеликий, там було складно скластись навпіл. Вася не міг собі навіть уявити як цей жирний мудило збирався там стояти. Вася зачаровано дивився на мужика, якому цигарка впала під жопу, і який не може цю саму жопу підняти, безпорадно махаючи руками і стрибаючи методом скорочення сідничних м'язів. Через певний час, в товстуна загорілись штани. Вася б ніколи не подумав що цигаркою можна підпалити штани. Вася б ніколи не подумав.
Вася поліз назад. Він закрив за собою вікно щоб не чути криків палаючого. Вася вирішив що чай вже настоявся. Взяв його з плити і поставив на стіл, з якого дуже швидко розбіглись сотні тарганів, а потім зібрались у верхньому лівому кутку кухні під стелею. Тарганам вже давно набридло жити в квартирі Васі, але він позаклеював скотчем всі вентиляційні та інші отвори, щоб таргани не залазили.
Вася ковтнув трошки чаю. Не зважаючи на дестильованість сечі, чай всетаки вийшов дуже солений і тому вася накидав туди дуже багато цукру. Таргани дивились на нього голодними очима і голосно плямкали слиною, яка капала на підлогу і пропалювала дірки в лінолеумі, оскільки це були не звичайні таргани. Вони були мутовані. І слина в них була значно сильніша чим у звичайних. Але Вася цим не переймався.
Він допив чай, облизав банячок і лишив його на столі біля інших банячків. І досить було Васі встати, як таргани з гучним тупотом кинулись туди, ще гучніше плямкаючи.
Вася пішов назад на диван, але дойти він не встиг. Бо якраз коли він проходив біля дверей, в них хтось подзвонив.
- Хто, бля!? - запитав Вася.
- Це я, Юля! - Почувся веселий дівчачий голос з-поза дверей.
- Яка, в пизду, Юля!? - здивовано виразився Вася.
- Ну як то яка? Юля, твоя дівчина!
- Ну ніхуя собі!? Та ти гониш! - здивувався вася.
- Та відкривай двері блін, тут вже сусіди твої на мене дивляться, а я гола!
- ШО БЛЯ? - сказав Вася, але двері відкривати не поспішив.
- Ну добре, тоді я пішла.
- Ніхуя, заходь! - Сказав Вася і відкрив нарешті двері.
За дверима він побачив брудного, немитого, смердючого, неголеного мужика з повною пикою прищів і пістолетом в руках. Мужик дуже швидко забіг в квартиру і наставив пістолет:
- Ану давай всі свої гроші!!! - сказав тим же веселим дівчачим голосом грабіжник, закриваючи двері.
- А я ніхуя не маю... - спокійно і замучено сказав Вася.
- Тоді я заберу твій... твій... - злочинець роздивився довкола і зупинив погляд на порожніх банячках - ЧАЙ!
Злочинець, тримаючи Васю на прицілі, пішов до кухонного стола і взяв банячок. Звідти веселою юрбою на мужика побігли жирні чорні таргани. Злочинець перелякано крикнув все тим же веселим дівчачим голосом і впустив банячок та пістолет на підлогу. А таргани по руці вилізли йому на плечі, спустились вниз по ногам на підлогу і побігли в той же верхній лівий кут, тягнучи за собою банячок і пістолет. Вася в цей час стояв спершись на стінку і склавши руки дивився на грабіжника Юлю. Юля нерухомо і перелякано дивився на чорну пляму в кутку, а вона дивилась на нього. Вася позіхнув, вкрутив нові пробки і пішов дивитись телевізор не чекаючи поки злочинця з'їдять таргани. Таргани дійсно їли людей. Це вже був четвертий грабіжник якого вони з'їли.
- Купуйте пластмасові ракушки тільки в поліетиленових пакетах! - сказав телевізор.
- Нема базара, - відповів Вася і розлігся на дивані.
Вася не знав що йому робити цілий день і тоді він вирішив шо нічого не буде робити, але потім передумав, бо йому влом було втикати на рекламу по телевізору. Тоді Вася встав і пішов на кухню, де таргани їли м'ясо, а Юля був вже давно мертвий. Вася взяв пістолет у Тарганів і вийшов з квартири.
Розділ 2.
Спускаючись по сходах Вася намагався згадати, звідки в його квартирі таргани і чому вони мутовані, адже коли Вася тільки поселився, їх тут не було. На сходах лежали люди, собаки, щурі, великі мурахи і маленькі колобки. Вони були живі, просто спали... Та поки вони спали, їх можна було їсти. В одного мурахи була дуже довольна мордочка, Васі так і кортіло його з'їсти, але він не став цього робити, бо знав, що не можна їсти мурах після чаю. А колобків до нас завезли з Америки. Весь світ крім слов'янських країн називав їх пекменами. Саме смішне в житті колобків, це як вони вилупляються з яйця, далі вже не так цікаво.
Вася уявив себе фермером на колобковій фермі. Як він кожен день виганяє колобків пастись на поле, спостерігає як вони їдять і трахаються, як самки висиджують яйця, як він закочує на бійню особливо жирних або старих колобків, як їсть їхнє сало з майонезом і з посмішко на обличчі спостерігає за вилупленням з яйця нового колобка, дивиться як самиця відгодовує дитину вим'ям, як колобки стадом на полі бавляться в колобчині ігри і навчають малих колобченят котитись.
Думаючи про це Вася навіть не помітив що спустився на зайвих 7 поверхів вниз, а коли помітив, почав підніматись. Теж по сходах, бо боявся заходити в ліфт.
На вулиці все ще співали такси, на деревах кигичили кигичі, дрібні пташки надривались.
Кигичі були не зовсім птахами. Вони були схожі на сов, але в них були короткі, але масивні лапи, що дуже нагадували людські ноги. Кигичами їх назвали за те, що вони кигичили, тобто видавали звук "КИГИ!". Більше ніяких звуків вони не вміли видавати.
Вася розглядав кигича під деревом. Кигич ходив туди-сюди, дзьобав землю і видавав тихі "КИГИ!". Вася не помітив як за його спиною простір почав крутитися-мутитися, вигинатися і втягувати в себе різноманітні предмети. Це помітив кигич. Він перестав дзьобати і дивився на викривлений простір у васі за спиною. Вася подумав що кигич дивиться на нього і хоче з ним подружитись. Вася знав що кигичі - дуже розумні істоти.
Небо потемніло, аномалія за спиною Васі почала викидати блискавки і повільно насуватись на Васю, який помітив аномалію тільки коли вона стукнула його блискавкою в зад. Ні кигич ні Вася не знали що робити. У повітрі почувся гучний, басистий, загадковий голос, що супроводжувався сильним відлунням. Він сказав:
- У нашому туалеті так слизько! - і у Васі мурашки побігли по яйцям.
Так вони стояли дві години. Ніхто не міг поворухнутись від страху. Голос час від часу повторював фразу про туалет. А потім аномалія засмоктала Їх.
Розділ 3.
Вася летів по часовому тунелю. Принаймні він дав йому таку назву. А назву таку він йому дав через те, що навколо літали годинники, в яких стрілки рухались у різних напрямках. Також з різних сторін можна було усвідомити події що вже відбулись і які відбудуться. Саме усвідомити, а не побачити. І Вася не знав скільки він так летів, бо він взагалі не відчував часу. Він тільки нарахував як за його спиною 38 раз пролунало гучне "КИГИ!". Якраз був хороший час подумати, чого це йому хочеться з самого початку дня. Але він так і не придумав. А довкола миготіли кольори, все крутилось і мутилось як раптом все це припинилось і Вася впав на асфальт.
І впав він в тому самому місці, де він зустрів кигича. Вася вирішив, що не треба було йому виходити на вулицю і пішов назад, додому. А кигич тим часом пострибав назад на газон, бавитись із собі подібним.
А поки Вася йшов додому за його спиною відкрилась ще одна аномалія. Та він її не помітив. Він піднявся на свій поверх, відкрив свою квартиру, зайшов в свою кімнату і несподівано виявив на своєму дивані постороннього Васю. Посторонній Вася плюнув у розетку і витріщився на Васю. Так вони дивилися 25 хвилин, поки в двері не увійшов ще один Вася і не почав мочитись в банячок.
Сам Вася не дуже розумів, що відбувається, але він не хотів звертати на це особливої уваги. Він просто сів на диван перед телевізором і почав дивитись різне. Біля нього робив те саме ще один Вася. Потім третій Вася підсів до них з банячком соленого чаю у руках.
Через чотири години увійшов ще один Вася і через певний час витріщання сів разом з ними.
До наступного дня їх вже було семеро. Вася не міг вийти на балкон, там вже було двоє Вась. На кухні теж двоє, ще двоє на дивані. І Васі не вистачало місця ні на що. Васі здалось, що тут щось не так і треба щось робити. А коли він відкрив двері, то туди увійшов ще один Вася і пішов на кухню.
Було помітно що всі Васі практично однакові, але деякі старші, а деякі молодші. Але всі чомусь в одній квартирі.
Так продовжувалось ще певний час. Тобто практично два дні. Через два дні в квартирі Васі сталось щось не зрозуміле.
Відступ. Не будемо брехати. Вася був досить тупою істотою. Він дійсно був дуже тупим. До багатьох речей він ніколи не міг додуматись сам. Він не міг додуматись взагалі. Він майже завжди керувався рефлексами. Але це стосується тільки одного Васі.
Щось не зрозуміле полягало в наступному: один Вася був тупим, а 64 Васі являли собою критичну масу Вась на одну квартиру. В одну мить вони раптом стали одним великим механізмом. Одним ВАСЕЮ. Який був не тупим (на стільки, на скільки Вася міг бути не тупим).
І тут, ВАСЯ зрозумів (!), що все що відбулось за останній час, відбулось тільки через те, що в сусідньому під'їзді живе один невідомий вчений. Вчений був невідомий через його зовнішність. А звали його проф. Жопорот. ВАСЯ одноголосно вирішив завітати до нього.
Уявіть собі 64 майже ідентичних Васі, що нога в ногу крокують з одного під'їзда до іншого.
Проф. Жопорот сидів у кріслі і курив сигару коли до нього в квартиру увішла юрба Вась.
ВАСЯ сказав:
- Доброго дня. Чи можете ви пояснити МЕНЕ?
Проф. Жопорот розвернувся, щоб подивитись, подивився і впав на підлогу зі словами "жопа впала на дурняк".
Розділ 4.
Проф. прокинувся від того, що його поливали водою, щипали за щоки-півкулі, кричали йому на вуха, тикали в боки, обливали нашатирним спиртом і робили все необхідне для його пробудження.
- Так це не сон! - зауважив Жопорот.
Васі припинили будити Жопорота і просто стояли на місці. Один Вася голосно пукнув.
- Значить не сон... - анітрошки не бридячись запаха сказав проф.
- Зроби як було! - сказав ВАСЯ.
- Не все так просто - сказав Жопорот, - Спочатку я росповім вам свою історію...
Історія проф. Жопорота полягала в наступному. Колись він багато раз клонував себе. Тільки тому, що він винайшов спосіб переміщатись в інші виміри і йому хотілось дослідити всі, а сам він цього зробити не міг. Одним з його невдалих клонів був Жопа. Жопа був просто Жопою, але творіння захотіло переплюнути творця. Спочатку це виглядало банально. Жопа підглядав як проф. робить бутерброди, намагався копіювати його коли він п'є чай чи грає з собою в шахи, намагався бути у всьому подібним на нього. Через певний час Жопа відвоював собі одну кімнату квартири. Проф. навіть не знав що він робить у цій кімнаті. Він завжди зачинявся. А ще через певний час Жопа переїхав. Останнє що бачив проф. Жопорот, це як він сідав на 76-ту маршрутку. А після цього він його не бачив. Але коли проф. винайшов машину часу почали відбуватись дивні речі.
Машина часу. Всі ми знаємо що час є матерією. По цій матерії подорожувати як тобі захочеться не реально, оскільки матерія часу є неймовірно міцною. Але проф. знайшов матеріал, співрозмірний по міцності з матерією часу. Він дав йому дурну назву "Граніт Науки". Потім проф. сконструював машину часу, якій дав назву "Екскаватор Часу", тому що ця машина копала ями в часі. Вона і виглядала як маленький екскаватор. З кабінкою, з ричагами, з ковшом.
Жопорот написав про це в газеті невеличку заміточку, яку навіть не опублікували. Але оскільки Жопа був замішаний в галузі поліграфії, якимось чином ця заміточка потрапила до нього. Тоді Жопа прийшов до проф. і просив продати йому "Екскаватор Часу", але проф. відмовлявся через те, що його дія на час може привести до неочікуваних результатів. Через деякий час машина зникла. Вкрали мабуть.
- Значить, ти хочеш сказати, що Я зараз існую в кількості тільки через те, що якийсь Жопа копає ями в матерії часу? З якою метою? До чого тут Я? - багатоголосо сказав ВАСЯ.
- Я не знаю з якою метою і для чого тут ВИ. Я можу тільки підозрювати що він хоче захопити світ.
- Можливо і хоче. Але мені набридло існувати в кількості. Як порадите діяти в даній сидуації, пане Жопороте!?
- Ніколи не називайте мене Жопоротом! Моє ім'я Оранус!
- З якого це часу?
- З загального. А ВАМ я пораджу розвідати ситуацію. Для цього треба знайти Жопу.
ВАСІ думалось зараз досить легко, але він чомусь цим не пишався. Зараз він розумів дуже багато речей яких ВІН не міг пояснити. Єдине, чого ВІН досі не розумів, це чому в нього досі існує відчуття що йому чогось не вистачає. Зате ВІН зрозумів, що аби знайти Жопу, йому доведеться сісти на 76-ту маршрутку. ВІН розумів що треба буде дві чи три машини, щоб ВІН зміг переміститись повністю.
Коли ВАСЯ вийшов з під'їзду, ВІН зауважив групу з 64 Вась, котра вийшла з під'їзду де він жив.
- Отже тепер нас 128, - сказав ВАСЯ і попрямував на зупинку.
Розділ 5.
Перехожі дивились на ВАСЮ дуже здивовано. Водій маршрутки був впевнений що є очевидцем якогось конкурсу двійників, трійників чи продовжувачів. Машини їхали довго. Васі сиділи, стояли, лежали всередині машин і на дахах. На вулиці темніло, а на небі збирались хмари. Через певний час на кінцевій зупинці зібрались усі 192 Васі.
- Значить портал досі не закрився. - подумав ВАСЯ.
- В нашому туалеті так слизько! - пролунав голос.
ВАСЯ не зрозумів звідки пролунав цей голос, але перед собою ВІН бачив споруду і попрямував туди.
На дворі була ніч. І починався дощ. Було холодно. Це було видно з вікна довгого коридора, по якому нога в ногу крокував ВАСЯ. Ще було видно, що до будинка під'їзжають повні маршрутки Вась. Приїхало ще 64. Коридор був довгий і повний дверей. Дверей було багато, але світло і шум поширювались тільки з-за одних. ВАСЯ пішов в напрямку.
ВАСЯ не боявся того, що він може побачити за дверима, адже його було дуже багато. В такій кількості ВАСІ вже зовсім не було страшно. А коли ВАСЮ догнали ше 64 Васі, ВАСЯ помітив у себе телепатичні здібності. Тепер ВІН розумів, що почутий НИМ голос був не зпроста. Коли ВАСЯ відчинив двері, ВІН побачив там те, що й очікував.
Посеред великої кімнати стояв трон. На троні містився Жопа. Довкола трона шуміло багато двійників Жопи. Коли ВАСЯ увійшов, всі повернулись до нього обличчами.
- Я очікував що станеться подібне. - пробубнів Жопа на троні.
- Ти це зробив! Поверни назад моє повсякденне життя! Віддай "Екскаватор Часу"! - вигукнув ВАСЯ всіма своїми тілами.
- Що? Ти звинувачуєш мене? На себе подивись!
Тоді перший з Вась вихопив з кишені пістолет (котрий він відібрав у бандита ще зпочатку іторії!). Всі інші зробили те ж. Кожен націлив дуло на окремого Жопу. Жопа на троні почав виходити з себе.
- До цього я також був готовий! Я знаю, наскільки ти тупий! Стріляти треба не мене, а Орануса! Він винайшов цей диявольський пристрій! - закричав Жопа.
Кожен Жопа в приміщенні дістав по пістолету. Вони стояли так доки за вікном не загримів грім. Тоді почалась стрілянина. Спалахи, свист куль, дим, шум, крики. Коли закінчились патрони в хід пішли меблі, паркет, папір, твори мистецтва, руки, зуби, гази, шкло, мешти, слина, одяг, досягнення тогочасної техніки, діти і жінки, слова і образи, канцелярські товари, звукові коливання, лазерні мечі, штукатурка, шкарпети і труси, посуд і їжа. Їжа була проти. Важко було зрозуміти, звідки це все взялось в цій кімнаті. ВАСЯ лиш помітив що коли його стало 384, в НЬОГО з'явились здібності до телекінезу.
Битва тривала. На вулиці йшов дощ, гримів грім. Навіть з високого замку було чути і видно цю битву.
Сили були рівними. При чому, нікого не ставало менше. Кімната була засипана трупами, але час від часу приходили нові двійники і приєднувались до битви.
Зненацька всі учасники бійки почули крик:
- Досить!
В дверях стояв проф. Жопорот.
- Досить. - продовжив він.
Всі дивились на нього. Тільки Жопа на троні підняв очі:
- Оранусе! Ти підлий негідник! Для чого влаштував цю бійню! Ти натравив нас одне на одного! Я знав що ти збрешеш і Васі, але для чого тобі це?
ВАСЯ всіма обличчами виразив думку і подивився на Жопу на троні:
- Що значить, "збрешеш"?
- Васю, він тобі сказав що я викрав "Екскаватор Часу". Правда? Звинуватив МЕНЕ у намірах захопити світ, мабуть...
- Так, він казав...
- Фігню він казав. МЕНІ він сказав що ти його блудний син, котрий повернувся за багато років по своєму зникненню і викрав "Екскаватор Часу" з тією ж метою. Тільки Я зрозумів що це брехня як тільки МЕНЕ стало 128.
Двоє Вась вже тримали Жопорота за руки, третій тримав біля його горла шматок пляшки. Четвертий дивлячись йому в лице-жопу запитав:
- Це правда?
Лице проф. виражало нервовий спокій.
- Я можу все пояснити... - почав він.
- Васю, не слухай його! - перебив Жопа на троні.
- Кого мені слухати!? - закричав ВАСЯ дивлячись в стіну.
- Оранус дуже змінився з часу як винайшов "Екскаватор Часу", - перебиваючи Жопорота сказав Жопа, - Він щось приховував, закривався в кімнаті, я чув звідти голоси і бачив світло.
- Дайте мені слово! - благав проф., і Вася відпустив його.
- Дякую, Васю... - мацаючи шию сказав Жопорот. - Я хочу пояснити... Все що відбувається зараз, в цьому є частка моєї вини... Ви обоє знаєте що "Екскаватор Часу" працює завдяки "Граніту Науки". Цей матеріал не можливо зробити з нічого.
Всі почали слухати.
- А все що ми бачим в нашому світі, не може зрівнятись по міцності з матерією часу. "Граніт Науки" є нічим іншим, як вирваним і дуже зпресованим шматком тої ж самої матерії часу. Вся суть в тому, що "Екскаватор Часу" ще ні разу не вмикався. Принаймні в минулому. Але я зрозумів свою помилку занадто пізно. Час постраждав. Утворилась паралельна реальність, часом якій служив мій "Граніт Науки". Тому в цій реальності час ішов набагато швидше чим в нашій.
ВАСЯ зрозумів вищесказане тільки коли його стало 512. Всі слухали відкривши хто рот, а хто анальний отвір.
- І от одного дня, в мене в кімнаті відкрився портал. З порталу з'явилось троє людиноподібних роботів. Вони стверджували, що вони прибульці із створеної мною паралельної реальності. Вони сказали, що знищать нашу реальність, якщо я не погоджусь провести один експеримент. Вони легко могли подорожувати по нашому часу, бо їх час був міцніший, але вони ніяк не могли подорожувати взад і вперед по часу власному. Я повинен був виготовити матерію, міцнішу за "Граніт Науки". Коли я відмовився це робити, вони знайшли вихід. Вони знали всю нашу реальність вздовж і впоперек на пам'ять. Доречі це вони сказали мені що мене звати Оранус, а прізвисько Жопорот прив'язалось до мене в школі.
- Не збивайся з теми, Оранусе! - сказав лише один Вася.
- Так от, вони знали нашу реальність як свої п'ять щупальців і для них не було секретом те, що в мене є клон, який не поступається мені в розумі. Вони знали що кратні 64 кількості однакових людей об'єднуються в один розум. Таким чином вони хотіли, щоб ти, Жопа - проф. показав пальцем на трон - захотів знищити "Екскаватор Часу" і для цього винайшов міцнішу матерію.
- До чого тут я? - Майже шопотом запитав Вася.
- При тому, що я хотів обманути прибульців. Я порадив їм розмножати не мого клона, а найтупішу людину котру я знав. Я описав їм тебе як генія. Але вони вирішили не ризикувати і зробили дослід двічі. Це було навіть зручніше для них. Бо коли роботи помітили, що жоден з вас не займається чим треба, вони заставили мене звести вас разом, набрехавши обом. Я вирішив обманути прибульців і натравив вас одне на одного, сподіваючись що тоді всі загинуть і прибульці перестануть до мене чіплятись. Але я знову помилився і все вийшло не так як я розраховував. А тепер слухайте уважно. В нас є мало часу. Я помістив "Граніт Науки" в холодильник, це не надовго загальмує роботів. За цей час ми повинні придумати, як його знищити не створюючи ще одну реальність.
- Холод не може затримати час! - сказав ЖОПА в кількості.
- Може! Думай не про це, а про те, як його знищити. - відповів Оранус.
- Може треба розчинити кислотою? - сказав інший Вася.
- Ніяка кислота не здатна розчинити міць зпресованої матерії часу... - відповів Оранус.
- Можливо треба заморозити його до такого рівня, коли час в ньому зупиниться зовсім! - сказав Вася.
- Не вийде. В нас немає такого потужного холодильника. А по-друге в такому випадку об'єм "Граніта Науки" зросте до безмежності.
- Тоді треба нагріти "Граніт Науки"! Розігріти на вогні! Час альтернативної реальності прискориться і точки дотику наших реальностей змістяться дуже сильно, якщо зовсім не зникнуть. "Граніт" зменшиться в об'ємах, якщо не зникне при певній температурі.
- Це досить ризиковано. Ми можем дати швидший хід їхньому часу і за декілька наших секунд їхня техніка розвинеться так, що вони зможуть керувати будь-яким часом! - перелякано тряс головою-жопою Оранус.
- Але це єдиний вихід який в нас є! - сказав ВАСЯ, коли його стало 896.
Розділ 6.
Земля гриміла, тріскались будинки і падали балкони коли ВАСЯ, ЖОПА і Оранус бігли з Підголосок на Сихів.
Зараз ВАСЯ бачив лінії імовірностей. ВІН бачив, наскільки жахливим може бути майбутнє, якого може не бути. ВАСЯ досі відчував що ЙОМУ чогось не вистачає, чогось хочеться, але навіть в такій кількості ЙОМУ було складно зрозуміти що це за відчуття. Зате тепер ВАСЯ розумів що всі таємниці світу, всі розгадки на всі питання, контакт з інформаційним полем, можливість вийти поза межі часу і матерії, все це криється в десятому степені двійки, в числі 1024. ЙОМУ не терпілось досягти цього рівня ще сьогодні, щоб дізнатись все, в тому числі, зрозуміти те відчуття, яке ЙОГО переслідує цілий день.
Поки ВАСЯ над цим думав, нові Васі наздоганяли їх на дорозі, швидко виясняли хід думок телепатичним методом і приєднувались до бігу. Мешти хляпали по калюжам. Перехожі хрестились. А деякі по невідомим причинам також приєднувались до процесії. ВАСЯ подумав що це через сильне телепатичне поле, що утворилось довкола їхньої юрби.
Коли всі почали намагатись увійти у під'їзд і потрапити до квартири Орануса будинок ледь не розвалився. Тоді Оранус попросив усіх зупинитись і пропустити його. Та частина жертв міжчасового розмноження, що вмістилась в під'їзд, намагалась зазирати у двері квартири Орануса. В цей час ВАСЯ відчув що йому виповнилось більше чим 960 і відчув в собі здібності до телепортації.
Оранус вийняв з холодильника предмет сліпучо-блискучого забарвлення. Предмет переливався і світився всіма кольорами веселки. ВАСЯ подумав що він можливо і шкідливий для здоров'я. Оранус кинув предмет в духовку, запалив газ і всі почали чекати. В повітрі почувся тихий гул. Раптом стіни, стелі і підлоги під'їзду, квартири, і оточуючого світу почали прогинатись, відкриваючи і закриваючи міжвимірні-ворота. Скрізь портали намагались просочитися обличча і руки роботів. Портали відкривались швидше і швидше. Крізь них можна було бачити роботів, людей, хобітів, кальмароподібних гуманоїдів з клешнями. Низький гул ставав все вищим і вищим. Портали відкривались з такою швидкістю що перетворювались на мерехтіння. Через певний час мерехтіння досягло недосяжної людському оку частоти і його просто перестало бути видно. Те саме (тільки стосовно вух) сталось із гулом.
Вася обернувся і побачив що в під'їзді стоять тільки він і Жопа. В цьому мерехтінні зникли всі двійники. Оранус відкрив духовку і там не було нічого крім згорівших котлет.
- З роботами покінчено. Ми знищили "Граніт Науки". Всі наслідки його існування зникли чи зникнуть з часом, який у нас дякувати Аллаху залишився. Але тепер мені доведеться їсти горілі котлети. Хто зі мною?
- Я! - одним голосом, по звичці, відповіли Жопа і Вася.
Післяслово.
Під час усіх цих пригод Жопа і Вася дуже здружились. Вася запропонував Жопі жити з ним. Жопа погодився, але змінив стать. Вася подружив Жопу з тарганами. А одного разу, за чашкою соленого чаю, Вася, ніби оправдовуючись сказав Жопі:
- Хуйні в цій історії було багато... Ніхуя не поняв. От блядь, шо за тупа фраза "В нашому туалеті так слизько!"?
- Насправді, дуже харяща фраза, - сказала Жопа, - я от шкодую що стать змінила...
- І ше одна хуйня! - вигукнув Вася - Я дуже хотів зашарити якісь смисли коли мене буде 1024. Мені і досі чогось дуже хочеться. Не їбатись, не дрочити, шось зовсім не таке. Сам не вдупляюсь.
- Думаєш я тут в твої смисли вдупляюсь? Я особисто вважаю шо тобі варто посрати. Ти в цій історії ні разу не срав. Тому може і не хватає тобі чогось.
Вася зробив вигляд що думає. З цим виглядом він просидів пів години на місці. Потім не міняючи виразу обличча він встав і пішов до туалету.
Він сидів на унітазі і срав. Срав гавном всіх відтінків коричневого, від оранжево жовтуватого до зеленувато-сіруватого, він срав так, щоб на всю історію вистачило. Він срав і відчував як з кожним моментом йому стає все легше і прекрасніше. |
Правила
| +2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
| +1 | Понравилось |
| +0.5 | Что-то есть |
| 0 | Никак |
| -0.5 | Хуже чем никак |
| -1 | Отстой |
| -2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|
