* * *
Перпливаю безбережні дні
пертинаю безконечні ночі.
Лиш місяць, мерехтливим знаком дольче
у серці, мов у келиху, - на дні.
Вже скільки їх спливло без вороття...
Клепсидра повна непіску, некрові...
Лиш тонконогі кроки годинкові
спішать мені вимірювать життя
ПЕРЕОЦІНКА ЦІННОСТЕЙ
Мене чекає чорна-чорна ніч,
і білий іній, наче білі зорі.
Холоді стіни і холодна піч
(не в риму ночі - правда щодо долі)
Коли в кімнаті нижче від нуля,
коли мені болять на дотик пальці,
коли вугілля не горить (та бля!)
і треба одягаться й одягаться,
мене чекає перегляд шухляд:
-Ну, що ще спалимо? Чия гнастала черга?
Мене чекають. Кілька діб підряд.
Бо ж "life is life", хоча й "cognite ergo"... |
