А дощ про мене все знає
це видно по його сірих очах
та спека і спека
і друга немає й немає...-
я зараз самотня - страх
Минулого разу поряд
ми сіли на підвіконня
у мене в руці був гарячий чай,
у нього - моя долоня,
і ми розмовляли тихо
він пив
і пив
моє лихо
сплив день
і тінь
і веселка
і сутінки
й людський гомін
і темно-темно від хмар у небі
стало мені й дощу.
Так, люди кажуть, він плаче —
бо нами він пере-повен...
Так, люди кажуть, іде він —
та ніде тікати дощу |