Пробач, я більш не можу грати.
Я не палю мости, не зводжу з мура стін,
я не розпилюю, та і не ставлю грати.
Я у тобі й собі давно не бачу змін.
Отож, давай залишимо театр,
зійдем зі сцени й вийдемо надвір.
Ми можемо нічого не казати,
побути поза колом недовір.
Ніхто у залі, навіть, й не помітить,
що нас нема, що ми пішли з кіно,
і лише в титрах наші імена напишуть,
та нам з тобою буде всеодно...
Бо ми підемо різними шляхами,
ну що ж поробиш, був невдаха сценарист.
Він не вгадав що буде з нами:
ні ти, ні я з цього дня не артист. |
