Годинник зупинився,
погасли в небі зорі.
В ночі чомусь так хочу
сидіти біля моря.
Сидіти і мовчати,
не відчувати часу,
сховавши тіло в ковдру,
в душі стирать образи.
Не думати про помсту,
про справи і про мрії,
відчути запах моря,
закривши свої вії.
Можливо хтось прийде
і сяде біля мене,
розкаже мовчки казку,
чомусь згадаю клени...
Думки біжать повільно,
спиняючись у моря,
лиш тут мені здається
що я не знаю болю. |
