У одному українському селі люди наконєц ощутілі диханіє научно-тєхнічєского прогреса. Мєстний голова пороздавав усім мобільних телехвонів; „Але, каже, розгаварювать тільки по хатах! Як когось на вулиці з мобілкою побачу – з колгоспу вижену!” Отаке свірєпоє наказаніє придумав.
Але народ все-одно труби на вулицю брав: хто у ліс, по гриби, хто по рибу. І от одного разу один хлопак по імєні Пєтя взяв із собою мобілку і пішов до клубу. Аж вдруг як проходив він мімо лавки воно як завібрірує на всю влицю, як заграє поліхвонічним звонком!... А один хлопчик, що якраз проходив з мамою мімо як закричить здивовано до неї: „Це де, ма?! Це де, ма?!”
А американці почули, і стали називать той стандарт мобільной связі, по которому у нас можно тільки дома розгаварювать, ЦДМА. |
