тепловозтепловоз.com

выйди за пределы восприятие без границ


В Тамбуре

06:57 00923007101027: Hi Allo...
10:09 Bief: В Медузки ...
20:48 Chinasky: ---pliker ...
09:41 wdr: ---Chinask...
16:49 pliker: ---Chinask...


В Камментах

01:12 Chinasky к Chinasky: Інколи
23:28 Gurgen к Юрий Тубольцев: Парадоксальные ...
14:14 Сплюшка к Chinasky: Інколи
23:54 Казлец к Чайка: Медведица
00:56 Chinasky к Chinasky: МаНтРа


Вход
ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация


Отдельные вагоны

Литконкурсы

Спам Басаргина

Багаж

Предложить в Лучшее

Книга ЖиП

...ДИЗМ

Автобан

Вова, пошел нахуй!
Последнее: 2023-06-02 08:30
От Ооо

Спецтамбур для объявлений
Последнее: 2019-09-30 15:38
От Шкалабалав


Сейчас на сайте зарегистрированные:




Наши кнопки
ТЕПЛОВОZ.COM: Восприятие без границ!

Добавь кнопку Тепловоза на свой сайт!

Укр>Рус переводчик

Лента креативов
10 апр 2004 Grey Elephantov: ***** (16)    
10 апр 2004 Басаргин Сергей: Быстрее бы востановиться и снова в бой..... (4)    
9 апр 2004 мухоморрр: Стих Про Стихи Где Пропущен Куплет Про Н... (13) ... (1)    
-> 9 апр 2004 karpovich: ФЕНІКС (13)    
9 апр 2004 JabberWock: Пьеса для Виталика. (12) ... (1)    
9 апр 2004 alexey-moscow: Жизнь. final edition или панихида по ale... (5)    
8 апр 2004 Grey Elephantov: Задница-I(Матрица) (17)    


КРЕО2004-04-09 : karpovich : ФЕНІКС версия для печати печать с комментами

ФЕНІКС
Гриша був веселим хлопчиком з великим статевим членом та шрамом на правій щоці, але це не заважало йому любити тварин. У нього вдома був свій домашній зоопарк: собаки, коти, хом’ячки, черепахи та ще безліч інших тварин. Дуже подобались хлопцю тварини і він завжди доглядав за ними з любов’ю. І от одного разу, поклавши свого великого не по рокам члена на уроки в школі, Грицько бродив по сільському парку.
- Я неодмінно колись буду таким розумним, як і ви, дядя Вова сказав хлопчак, дивлячись ввічі пам’ятнику Леніна, на що той, на привеликий подив хлопця, нічого не відповів. Але це не засмутило його. Він завжди поважав дядю Вову і беріг значок жовтеняти з його зображенням так старанно, як порнографічні карти, заховані під матрацом у правому кутку ліжка. Розмірковуючи про своє світле майбутнє, хлопець помітив пташку, яка сіла на голову дяді Вови і обгадила його розумне чоло своїми рідкими екскрементами. Наглість пташки та велика кількість її екскрементів вразили хлопця до сліз.
- Ах ти сука, - сказав він крізь сльози, - злізь з дяді. Але пташка ніби не чула його і як на зло виділила нову порцію
фекалій. Це було занадто для Гриші. Попри всю свою любов до тварин він більше не міг стримувати свого гніву. Взявши чималий шмат червоної цеглини, він вирішив помстись жорстокій пернатій істоті.
- Останній раз кажу, злізь, - мовив хлопчак, витираючи сльози
однією рукою і тримаючи цеглу в іншій. Але пташка не злазила,
ніби насміхалась над ним. Більше не сказавши ані слова, він влучно
зацідив цеглою в пташку. Після такого влучного кидка пташка впала
і задьоргала кінцівками ніби вмерла. Проте хлопцева любов до тварин перемогла його гнів і йому стало шкода пташки. З плачем він
підійшов до неї і попросив пробачення. Побачивши, що пташка
жива, хлопець зрадів.
- Я вилікую тебе, і ми станемо друзями! - радісно сказав
Гриша. Загорнувши пташку в носову хустинку, він обережно поклав її в портфель і приніс додому. В пташки було лише пошкоджене крило. Розповівши мамі все як було, Григорій розпочав лікування, перед цим проконсультувавшись у колгоспного ветлікаря, який йому підказав, що ця пташка - голуб. Після кількох сеансів лікування і повноцінної годівлі, фізіологічний стан організму пташки і, зокрема, травмованого органу значно покращився. Голуб звик до Гриші і радісно воркотав коли той повертався зі школи, а Гриша й тимпаче. Однокласники дивувалися дружбі голуба і хлопця, і вже грішним ділом подумали про зоофілію. Але це було неможливо, зважаючи на вражаючі розміри Грицькового статевого органа, якого, доречі, завдяки голубу, він більше не клав на уроки в школі, хоча все ще продовжував бити ним горіхи, використовуючи не за призначенням. Всі інші домашні тварини відійшли на задній план, а голуб - на перший, їхня дружба стала настільки близькою, що Гриша почав розмірковувати, як назвати свого крилатого супутника, але ніщо розумне не спадало йому на думку. Йому подобалось слово “мудак”, так його бувало частенько називали старшокласники - піонери, яким він часто задавав запитання, на які вони не знаходили відповіді. А на його питання “хто такий мудак?”, піонери хором йому відповідали “це ти”, і голосно сміялись. Логічно поміркувавши, що вистачить й одного мудака на село, Григорій відхилив цей варіант. І от одного разу, латаючи підошву кирзових чобіт, він мимоволі звернув увагу на назву клея “Фенікс”. Йому сподобалася ця назва, і він остаточно вирішив на ній зупинитись. Птах швидко звик до цієї назви і почав відкликатися на неї. Пошкоджене крило вже давно загоїлося, але Фенікс відлітати не збирався. Голуба цілком влаштовувало його теперішнє місце проживання. Та й де б ще, як не в Григорія, він міг повноцінно харчуватись. Адже після його знайомства з Гришою він збільшив свою вагу ледве не вдвічі і вже був схожий на справжнього півня.
Мотря Пилипівна - Гришина мама - позитивно ставилась до цієї своєрідної дружби. Адже її син почав краще навчатись і більше не приносив двійок зі школи. Та, на жаль, не всі так доброзичливо відносилися до Фенікса, як Мотря та її син. Далеко не всім була до вподоби ця беззахисна перната істота, яка інколи “нагороджувала” перехожих небажаним для них подарунком. І, як на зло, саме до цієї категорії людей і належав дядько Петро, близький знайомий матері, якого Фенікс також не обминув своєю “увагою”.
Дядько Петро був кримезним чолов’ягою з рудим волоссям та порваними обома ніздрями. Але це й не дивно, зважаючи на його потужні товсті пальці та пагубну звичку колупатись в носі. Він відразу не сподобався Гриші. І взагалі він не розумів, чому мама з ним водиться, але примітив, що коли дядько залишається на ночівлю, то її ліжко скрипить до ранку, що іноді й нервувало хлопця з неврівноваженою психікою. І от після однієї з таких ночей, Григорій ледве заснув. Але не встиг він побачити перший сон, як клятий будильник розбудив його. Вже й час іти до школи. Вмившись холодною водою і почухавши сім’яники, він хутко зібрав свої книжки в портфель і стрімголов помчав до школи, побоюючись спізнитись. Години через дві прокинулася і Мотря Пилипівна.
- Петю, ти ще спиш? - тихенько запитала вона, повертаючись до дядька Петра. На що той тільки захропів у відповідь.
- Спи, моє сонечко, - прошепотіла Мотря, поцілувавши дядька в чоло та пішла готувати сніданок. Хутко підігрівши вчорашній борщ, нарізавши хліба та сала, вона пішла гукати Петра до сніданку. Але зробити це було не легко. Втомлений Петро спав як убитий, “робота в нічну зміну” таки далася йому взнаки.
- Петю, прокидайся, - мовила Мотря, - я вже підігріла борщ. Але той не відреагував, і все ще продовжував гучно хропіти, тримаючи в страхові усіх Грицькових тварин, які до цього ще не чули такого потужного гулу. Розуміючи безвихідь становища, Мотря, як розумна жінка з чималим життєвим досвідом, вдалася до радикального методу. Вона хвацько взяла стоячі шкарпетки дядька Петра, які вже, до речі, давно були в аварійному стані та вимагали термінового прання, і підвела до носового органу гостя. Відчувши своїми нюховими рецепторами нестерпний сморід, Петро відразу прокинувся. Після цього він гучно вилаяв Мотрю відбірною ненормативною лексикою і емоційно запитав:
- Ти що, з глузду з’їхала ?
- А що таке ?- здивовано відповіла питанням на питання жартівниця.
- Що таке ? - обурився Петя, - ти ж могла їх зламати. Після цих слів він забрав шкарпетки з Мотриних рук і поставив на підлогу. Заспокоївшись, коханці мовчки поплентались до кухні і почали снідати.
- Чому борщ без м’яса? - порушив тишу Петро, який вже з ранку був не в гуморі.
- Петю, немає вже м’яса. Вчора тобі останню курицю зарубала, -схвильовано відповіла Пилипівна.
- А голуб ?! Ходить по подвір’ю товстий, як півень, уже всіх курей сусідських перетовк. Те ж мені, Казанова, - блиснув інтелектом колишній учень ПТУ.
- Так то ж Грицьковий. Він же без нього жити не може, - слушно зауважила Мотря.
- Звариш голуба! А як ні - то мене більше не побачиш, покину тебе. Я таких, як ти, море знайду, а на тебе навряд чи хто спокуситься, - розійшовся Петро, підвівся з-за столу і грюкнув дверима.
Мотря заплакала. Вона опинилась на роздоріжжі. Подвійне почуття гнітило її. З одного боку, шкода було Грицька, який так прив’язався до птаха, а з іншого - не хотілося лишатись без попихача, який так справно виконував свої обов’язки. Врешті-решт статевий потяг переміг материнські почуття, і Мотря Пилипівна вирішила зварити Фенікса. Але здійснити це було далеко не просто.
Переодягнувшись і діставши з комори гостру сокиру, Пилипівна вийшла на подві’я манити Фенікса. Проте Фенікс теж не був лохобаном. Традиційне “цип-цип-цип” на нього не діяло. Він відразу відчув небезпеку і тримався осторонь хазяйки. Ще змалку він вирізнявся кмітливістю з-поміж своїх братів та сестер і, до речі, першим навчився літати.
- Так ти, паразіт, ще й втікати від мене будеш? - обурилась Пилипівна. Відкинувши сокиру в сторону, вона вхопила білу цеглину і з несамовитим криком “У- у-у-б’ю, су-у-ка-а” побігла з нею на Фенікса, як партизан з гранатою на танк ворога, і ... вона не промахнулась. Мотря та її син уміли влучно кидати. Але цього разу влучніше просто не могло бути. Мотря влучила прямо в черепну коробку Фенікса, майстерно розтрощивши її. Могутній птах лежав нерухомо. Але перед смертю він проворкотав щось до болі схоже на слово “Гри-и-ша-а”. І саме в цей час Гриша відчув щось неладне, ніби почув зов Фенікса. Він хутко зібрав свої речі, і, не сказавши вчительці ані слова, вибіг з класу . Проте він більше не міг нічим зарадити Феніксу - птах був мертвим. Вже вдруге цегла отримала над ним перемогу; та, на жаль, цього разу остаточну.
Тим часом Мотря Пилипівна займалась приготуванням страви, точніше одним з її невід’ємних інгредієнтів.
- Х-у-у-х,- зітхнула вона з полегшенням,- в мене ще жодний півень так не чудив як цей спрінтер покойний, — мовила Пилипівна,
обпатруючи пір’я з паруючого тіла.
Обпатравши Фенікса, Мотря розчленувала його на частини не гірше досвідченого м’ясоруба і вкинула в чавун з борщем. Через певний проміжок часу борщ зварився, а тут і Гриша на поріг. Захеканий, спітнілий, його хвилювало лише одне.
- Мамо, де Фенікс? – нарешті вимовив він.
Щойно полетів десь,- з переляку відповіла мати, помітивши синове хвилювання.
Ця відповідь дещо заспокоїла хлопця, але, роздивившись навколо, він навіть неозброєним оком помітив велику купу Феніксового пір’я. Це змусило його засумніватися в правдивості материних слів.
- Мамо, не обманюйте мене, - мовив Григорій, ледве стримуючи сльози, - як він міг полетіти без пір’я?
- Синку, так йому жарко сталао. От він зняв пір’я та й полетів собі.
Гриша знову заспокоївся. Але всеодно його півкулі дещо не наздоганяли. Зокрема, чому Фенікса прижарило саме зараз, напередодні зими, коли перший мороз вже відчувався на щоках. Але він щиро вірив своїй мамі, і заспокоював себе, міркуючи, що Фенікс розпочав закалятися за системою Іванова, і навіть подумав про себе:
- От і добре. Будемо разом загартовуватись з Феніксом. Мені ще всі однокласники заздритимуть.
- Та не хвилюйся! Прилетить твій Фенікс, його ще з двору не виженеш. Краще йди обідати, поки борщ не вихолонув, - сказала заспокійливо мати.
Грицько заспокоївся, проте інтуіція йому підказувала, що щось тут не те. Сівши до столу, Григорій почав обідати, бо вже й справді йому хотілося їсти, довготривала пробіжка виморила його. Зануривши ложку в борщ, Грицько хвацько підвів її до роту.
- Добрий борщ, - констатував Григорій, скуштувавши першу ложку, - з м’ясом. Та тільки звідки воно могло взятись, те м’ясо, адже ще вчора мама зарубала останню курицю для дядька Петра, якого Григорій потай називав брудним покидьком.
- Дивно, - подумав Гриша вголос.
- А що дивного, синку? - запитала схвильовано мати.
- Та дивно, мамо, де ви м’ясо взяли? Адже в нас уже немає курей.
- Та це я в тітки Гальки взяла, синку, - сказала Пилипівна впевненим голосом, але Гриша відчув у ньому схвильовані нотки і це йому не сподобалось. Він запідозрив матір в брехні, і це наштовхнуло його на роздуми. Так, тітка Галька була щедрою душею. Та тільки як вона могла дати курицю, коли вона сама не тримала жодної тварини в дворі, окрім сексуально стурбованого Сірка, котрий завжди обхвачував Грицькову ногу передніми кінцівками та імпульсивне дьоргав тазом, коли той проходив поряд, будучи в гостях у тітки.
- Тут щось не те, - зробив висновок кмітливий школяр. Підвівшись з-за столу, він зняв кришку чавуна і поводив у ньому черпаком. Краще б він цього не робив. Григорій не був скаутом. Та й не потрібно бути скаутом, щоб помітити в чавуні кістки, які не дуже були схожі на курячі і до крику нагадували скелет голуба. Інтуїція не підвела Григорія. Внутрішній голос допоміг зробити остаточний жахливий висновок - це був ... Фенікс.
- Н-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і! - закричав бідолаха страшенним голосом, хвилі частоти коливань якого були настільки потужними, що повибивали шибки сусідніх будинків і позбавили Пилипівну слуху на декілька десятків хвилин.
- Не може бути, тільки не це, - вже пошепки промовив хлопець, перед цим порвавши голосові зв’язки. Дитяче серце не могло витримати такої великої втрати. Скоїлося страшне...
Григорій втратив свідомість і розбив носа, падаючи горілиць на цементну підлогу.
- Синку, синку, скажи щось, - кричала в істериці мати, сіпаючи дитину за сорочку. Гриша ледве підвів очі.
- Нумо, синку, скажи щось. Ти мене впізнаєш? Хто я ? - не в собі запитала мати.
Голосові зв’язки хлопця дали йому змогу сказати те слово, яке він завжди говорив в напружений момент. “Су-ка !..” Почувши це слово, Мотря потужно зарядила сину в голову, тим самим повернувши його в попередній стан. Але, усвідомлюючи свою провину, знову почала приводити його до тями. Досягнувши бажаного, мати більше не запитувала сина, побоюючись, що знову не стримається, якщо той відповість щось на зразок попереднього. А Гриша й не проронив ані слова, остерігаючись бурхливої реакції матері. Мотря взяла сина на руки і віднесла до кімнати. Поклавши на ліжко, вона дала йому заспокійливе і невдовзі Григорій заснув. Вночі йому наснився сон, в якому він побачив багато красивих птахів, серед яких він впізнав свого Фенікса, що радісно пурхав у повітрі і лагідними очима дивився на Гришу. Прокинувшись під вечір, Гриша почувався добре, тільки ніс болів. Пригадавши вчорашні події, він збентежився, але згадавши сон, радісного Фенікса, він подумав: “ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ”.


КІНЕЦЬ


Голо-совалка
Правила

+2Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1Понравилось
+0.5Что-то есть
0Никак
-0.5Хуже чем никак
-1Отстой
-2Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!


! Голосование доступно только авторизованным пользователям






Перейти в профайл, отправить ЛС

karpovich пишет:

ЗАЧЕТ
ФЕНІКС



КОММЕНТАРИИ


 karpovich  1   (19255)     2004-04-09 16:31
ну шо я можу сказати, приємного читання. Буду радий отримати будь-яку критикую
Прохання писати на мило латинсьими буквами, мусив скористатися америкаським милом, бо вітчизняне ..., як усе вітчизняне

 karpovich  2   (19256)     2004-04-09 16:32
ну шо я можу сказати, приємного читання. Буду радий отримати будь-яку критику.
Прохання писати на мило латинсьими буквами, мусив скористатися америкаським милом, бо вітчизняне ..., як усе вітчизняне.

 Kopetan  3   (19262)     2004-04-09 17:02
А шо? Це гарно

 Kopetan  4   (19263)     2004-04-09 17:04
Тiлькi слово кiнeць-худо

 Bru  5   (19265)     2004-04-09 17:15
вау)
спасибо большое, мне супер понравилось,
сначала сидела и громко улыбалась,
а дочитала и как-то грустно стало....

 Иван Тварин  6   (19282)     2004-04-09 19:28
Что-то в этом есть...

 Vladlen  7   (19309)     2004-04-10 11:30
Столько текста на иностранном-это тяжело, скажу просто см.Тварина

 Машинист  8   (19312)     2004-04-10 14:10
Без обид (и без обид в мою сторону со стороны апологетов украинского языка)
ты попал в интернаціональне середовище, где основным языком общения является русский.

 jabberwock  9   (19315)     2004-04-10 18:03
Машинист -)))
..и вроде бы все в порядке: понимаешь и речь в транспорте, и вывески, и, даже, замысловатые инструкции... но огорчает, что только к середине фильма, вдруг понимаешь значение смысла слова "лайно", успевшего прозвучать раз пятнадцать. И то без всяких энтимологических связей,.. и так, исключительно интуитивно.

 Иван Тварин  10   (19317)     2004-04-10 19:54
Я уже предлагал, кажется, писать такие крео с субтитрами, ибо русский (чего душой кривить?) все понимают, а вот украинский язык не все и только местами.

 Skopych  11   (20392)     2004-05-14 00:04
Romchyk,meni spodobalasj tvoja "tvorchistj",vybachaj schcho pyschu takym schryftom(ukrajinsjkoju tryvae duzhe dovgo).Bazhaju nathnennja i fantaziji na majbutne!
Schatz Skipa

 Skopych  12   (20393)     2004-05-14 00:09
A schche bazhaju vsim "inozemzjam"v Ukrajini vyvchyty ukrajinsjku movu.(Ich schдme mich fьr manchen).Viel Glьck!

 Top Secret  13   (20969)     2004-05-30 14:22
Ромашка, я нарешті прочитала твої оповідання. Мені сподобалося, приколько. Только птичку жалко :-(



НУ ЧТО?


Сегодня пятница! В пятницу разрешено писать каменты анонимусам!

имя: Вы не авторизованы
текст:
кнопка: (или CTRL+Enter)
Вход для Машиниста Tепловоза
©2000-2015 ТЕПЛОВОZ.COM