1
я люблю тебе
навіть якщо від цього
більше не боляче
коли вітер південний
ще можу відрізнити горіх від ясеня
дивитись на дощ
і думати йобаний дощ
нахуй так жити
а все-таки жити
дрижати в твоїх
обіймах навіть якщо
це матиме значення тільки
в ретроспективі
як нехитрий сюжет серіальчика
початку двотисячних
мені подобається green wing
цей момент
коли доктор секретен їсть каву
і це означає що він переміг
або коли доктор керолайн
очікує коханого на вокзалі
а приходить інший
і це теж означає
що доктор секретен переміг
потяг рушає
неозорим гнітючим царством
продираючись крізь зарості орхідей
і амазонського бальзаміну
полохаючи райських пташок
леопардів і мавп
що сплять просто на рейках
світ опівдні чекає світання
голос злого поета
фейдиться на подвійному приспіві
злої пісні всмоктуючись
у шипучу рану
дзвінкий тріскучий удар об воду
червоні нитки з носа
потім птахи
я напишу це
перш ніж ти встигнеш
сказати чорничний пиріг
не обриваючи ланця репетитивних структур
що лежать на теплих від сонця рейках
ніби пітони в тенетах
хороших часів
звучить боляче
це трошки боляче
я заберу в текст
хай буде колючим
мов волосяниця сумніву
скорпіоне моїх ночей
мжице моя можливо
мені треба старатися краще
а може
нехай би бог
сам ходив на мою токсичну роботу
і збавляв години уникаючи поглядів
а я насилатиму дощ
і поводитимусь як уйобок
на поштівці
часів громадянської війни в іспанії
пагорби оступають потяг
ніби набряклі ясна
і великодній кролик
визирає з вагона
з кошиком шоколадних яєць
веселе свято розп’яття
веселий потяг в долину тіней
робить чу-чу
південний вітер
гуде у прочинених вікнах
ніби сумний потопельник
з динаміком замість рота
приречений бачити ботанічні сни
про ясені і горіхи
що чорта їх лисого відрізниш
від життя після смерті
життя від смерті
відділяє хіба що тиск
здебільшого артеріальний однак
не виключно
2
коли вітер південний
південні експреси
здіймають вітрила фіранок
на злеті
здіймаються земляні пухирі
обабіч іржавих колій
орфографічні склепіння
в храмі позбавлених спадку
червоний свист
вишкребись зі своєї гарної шкіри
станцюй нам що-небудь
таке про таке ніби
речі втілюють смерть
потяги символізують і втілюють
репетитивність смерті
пагорби це мабуть цицьки
з чорним молоком також смерті
я так довго тебе люблю
що не можу згадати дня
коли не любив би
намагаючись відігнати від себе
бодай котрусь із цих нестерпних
позачасових
категорій
відмітин на смолистім потоці
автоматизму сприйняття
вино категорій
гірчить ніби шкіра
чужої жаги
ніби гладь амальгами волога
чи серпневий хліб горобців
остання спроба
домовитися з обставинами
кожна з яких є коробочка
і в кожній коробочці
щось настільки ж переконливе
наскільки незрозуміле
коли мені видаляли апендицит
то посадили в живіт мені скорпіона
що став відчуватися як душа
щасти нам завжди о
дев’ятій ранку
о тьма моя над безоднею
рука що гріє рукавичку
наповнену ззовні
мжицею ніби гелем
що ним перемащено ціле пекло
від першого кола
до четвертого твого
хребця
о 170 сантиметрів
невідрефлексованої краси
ніби дерево з застряголою в нім блискавицею
в центрі юги
в нормальному плині речей
отче наш
що ти там їси
це що штрудель
о восьмій ранку
чи не надто пиздато ти почуваєшся
для восьмої ранку
чи не належить тобі вседержителю
мучитись принаймні похміллям
не мовлячи вже про екзистенційну вину
я до речі люблю тебе
я би виїбав тебе залюбки
якби не довбана алергія
на всесильність і благонаміреність
ну і якби ти не був таким токсіком
а ще тупарем
що і в норд-норд-ост
не відрізнить гороху від сочевиці
як же я ненавиджу все
гаріет шуленбург
голі гокс
страхітливих нічних метеликів
силові поля
холодні ніжні долоні
розжарені білі зуби
радіохвилі
дотики
біле світло
потяги
пагорби
тупо бісить
3
ми думали що війна є новий контекст а вона текст
думали що культура це тюрма а війна свобода
що усе залежить від позиції спостерігача наприклад
ти сидиш на пагорбі зіпершись на ефес шпаги або меча
пагорб огинає двоколійка що нею суне нічний
фірмовий швидкісний потяг і на електровозі
закріплено джерело світла припустімо ліхтар
ти спираєшся підборіддям на ефес меча або шпаги
і серце твоє горить і німіє від безвіри й любови
якої зовсім не вмієш і все зовсім не так
релятивізм є буржуазна параша і тотальна дроч
тотальна війна що за неї ми мали світ
а тепер бачимо що він таки був не вона
не лишає місця спостерігачеві глядацькі місця
віддано під складські приміщення і солдацькі квартири
ти плескаєш мене по плечу ніби ми все ще друзі
і кажеш усе минеться а все вже минулося
тобто нічого й не починалося ти про що взагалі
думаєш якщо ми не говоримо більше по-справжньому
то це криза культури і те що я пишу те що я пишу
слід брати близько до серця однак війна
не матеріал це антиматеріал як бог що про нього
нічого не можна сказати хоч як іноді хочеться
вона не змінює мову але знищує середовище
існування епістемічної логіки що вже казати
про мовчання що пухлиною розквітає на наших вустах
це не я придумав це леонард коен
зі збірки вірші для гітлера що мало би гадаю
читатись тепер геть інакше моя мама казала
мова і мовлення як коробка шоколадних цукерок
ніколи не знаєш якої хуйні там намішано
до речі клавіші на лептопі також подібні на
маленькі шоколадки вночі був дощ
кульова блискавка залетіла мені до рота
і мала смак лакричних льодяників barklays
як можливо твої
обкусані нігті
як туга й неспокій під нігтями як
пагорби царство мертвих внутрішньочерепний тиск живих
що на них не дивись у вікно а дивись
як горить у тобі апероль ні мескаль
ні любов тобто ні
це вже все
тепер можеш сказати
чорничний пиріг
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
