"Любое знамя, объединяющее толпу —
знамя катастрофы"
Леонид Нефедьев
не залишати слідів
йти бачачи як позаду шматують залишені квіти
(прохожий брось цветок на его могилу)
йти без розчарувань і нічого не просити
нічого не вимагати ні за що не воювати
навіть за світло особливо за світло
тримати обіруч горіх часу не розлущуючи
бо хто його нестиме якщо не ти
хто його донесе якщо ти зупинишся
і я зупинюся
зайняті змаганнями за шматки світу
учасники натовпу видирають одне в одного
фрагменти сяйва черепки мозаїки знання
кістки ситості свинцеві літери віри
свинцеві кулі страху випускають навмання
гнилі яблука бажань роздають навсібіч
короткі гудки відвертості транслюють у ефір
ґудзики чесності збирають у сталеві коробочки
виноградини ніжності чавлять сухими губами
дзвони болю гойдають пухкими пальцями
їм не до часу
передчасно
невчасно
вони зайняті будівництвом
катастрофи
та мріями
підняти над нею свої прапори
якийсь із них
хто коли прийде час
передасть цей гарячий горіх
в інші руки
якщо не ти
і не я |
Правила
+2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
+1 | Понравилось |
+0.5 | Что-то есть |
0 | Никак |
-0.5 | Хуже чем никак |
-1 | Отстой |
-2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|