тепловозтепловоз.com

выйди за пределы восприятие без границ


В Тамбуре

10:09 Bief: В Медузки ...
20:48 Chinasky: ---pliker ...
09:41 wdr: ---Chinask...
16:49 pliker: ---Chinask...
18:51 Chinasky: видр, ХБ2Ю...


В Камментах

01:12 Chinasky к Chinasky: Інколи
23:28 Gurgen к Юрий Тубольцев: Парадоксальные ...
14:14 Сплюшка к Chinasky: Інколи
23:54 Казлец к Чайка: Медведица
00:56 Chinasky к Chinasky: МаНтРа


Вход
ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация


Отдельные вагоны

Литконкурсы

Спам Басаргина

Багаж

Предложить в Лучшее

Книга ЖиП

...ДИЗМ

Автобан

Вова, пошел нахуй!
Последнее: 2023-06-02 08:30
От Ооо

Спецтамбур для объявлений
Последнее: 2019-09-30 15:38
От Шкалабалав


Сейчас на сайте зарегистрированные:

ляляндра


Наши кнопки
ТЕПЛОВОZ.COM: Восприятие без границ!

Добавь кнопку Тепловоза на свой сайт!

Укр>Рус переводчик

Лента креативов
18 дек 2018 Chinasky: Город Золотой (6) ... (1)    
12 дек 2018 Chinasky: К нам летит аист (6) ... (3)    
12 дек 2018 sandal: * (0)    
-> 5 дек 2018 sandal: довга дорога додому (0)    
1 дек 2018 ночной сыщик: minimal hell (2)    
23 ноя 2018 Chinasky: Ноябрь (6) ... (3)    
15 ноя 2018 sandal: ломоносова 51 (3) ... (1)    


КРЕО2018-12-05 : sandal : довга дорога додому версия для печати печать с комментами

де твоя голова рутмане
де твоя голова -

це сірі -
програма в бортовому комп'ютері
мого екзоскелета -
висмикує мене з забуття

останнє що пам'ятаю
наш рятувальний шлюп
врізається в аельхормську жвотню
паски безпеки рвуться
чийсь незакріплений бустер
летить мені просто в обличчя

сірі:
- вставай, вставай, штанці вдягай!
коли діло гівно
сірі завжди підкреслено радісна
- помовч люба
я намагаюсь зібрати раму
- усі системи твого екзоскелета, -
доповідає сірі, -
працюють нормально
рятувальний шлюп виведено з ладу
через потрапляння елементів жвотні до плазмотоків
судно не підлягає ремонту
- просто замаж, окей?

окей

нічого ніби не зламано
тільки кров з носа
слід було вдягнути шолом перед аварійною посадкою

сірі: у тебе кров з носа
- я знаю!

намацую маніпулятор в рукавичці
перевіряю системи
вентиляція в нормі
заряд повний
гідравліка, механіка, електроніка
все працює

- ну добре давай що там в тебе
сівши на рифльовану металеву підлогу шлюпа
закинувши назад голову
щоби спинити кров
дослуховую доповідь сірі

битву за аельхорм скінчено
марс переміг
більшу частину аельхормського війська знищено
решта склали зброю
водночас
марсіанський контингент
змушений був терміново відбути на рідну планету
усіх забрати не встигли
може просто забили

завдання тепер
знайти залишенців
дістатися до найближчого міста
де мати зв'язок з повноважними представниками марса
щодо повернення додому

- дякую сірі
а тепер увімкни музику
деякий час я просто сиджу
заплющивши очі
слухаючи набридливий лаундж
який біс заніс мене -
шкільного фельдшера
за сумісництвом
вчителя земної історії -
на ці галери

сидів би тепер в погано освітленому кабінеті
виписував звільнення від фізкультури
міняв би в учнів м'ясний продукт на марганцовку
щовечора
кохався б із мірою
на магнітному ліжку
в кімнаті без телевізора

- не спи!
верещить сірі
боїться що в мене струс
добре добре встаю

причепивши шолом до пояса
розпочинаю обхід
в моєму відсіку живих немає
я останній з екіпажу бмп
позивний un gato
(кіт древньою земною мовою)

відтепер крім обов'язків бортового лікаря
виконую функції командира

вийнявши електронний бортжурнал зі стінної панелі
роблю запис
про те що наша бойова одиниця
купка жмурів
фіксую час смерті
(це вже в лікарському журналі)

простую салоном
шукаючи не так живих
як спорядження воду продукти ліки
набої капсули батареї
в блоці С знаходжу міні-екзоскелет
кілька пакетів зі спиртом
хороший
неармійський ніж
поживий розчин

сірі:
- зафіксовано активність в машиному відділенні
- дякую люба, вже йду
- дістань бластер про всяк випадок
- обійдуся

автоматичні двері розсуваються
- ані руш!
тип в офіцерському екзоскелеті
наставляє на мене ствол
- сержант рутман, лікар і виконуючий обов'язки командира
бмп позивний "un gato"
відрекомендувався я
тип опускає зброю
- полковник макнамара, четвертий десантний

сірі:
- це полковник макнамара з четвертого десантного
- та знаю я

разом з полковником макнамарою
закінчуємо обхід шлюпа
живих більше не видно
пора йти у відкритий космос
макнамара стоїть перед шлюзом:
- вдягнути шоломи
бластери в бойову готовність
відкриваю внутрішній шлюз
- кінчай полковнику
давай просто вийдемо звідси

ці мені офіцери
носяться зі своїми інструкціями
мов церотид із гнилим бівгоксом

- відкриваю другий шлюз
активувати систему респірації
сірі в беззвучний режим

я просто стою перед виходом
чекаючи доки полковник скаже усе що належить
хочеться вже вибратись
із цієї бляшанки з мертв'яками
зовнішній шлюз падає
ми з полковником зістрибуємо
не чекаючи доки виїде трап

по пояс
грузнемо в коричневій смердючій жвотні
тулимо до найближчого пагорба
широко розставивши руки
припасувавши бластери
до магнітних холдерів за спинами

- добвбане болото
- це жвотня рутмане, -
корчить із себе розумну сірі
- на відміну від болота
жвотня жива
складається з мільярдів мікроорганізмів
вони живляться тілами тих хто у ній тоне
а ще - світяться уночі

вибравшись на сухе
бачимо
на протилежному схилі чолов'ягу
в одному лиш спідньому термокостюмі
в рудому волоссі запечена кров
обличчям
пробігають блискавки судом

- звання прізвище підрозділ!
гаркає макнамара
тримаючи незнайомця під прицілом
той лише дивиться отетеріло
і нервово погойдується
полковник
м'яко бере хлопчину за плечі
(екзоскелетними руками - майстер!)
злегка струшує і повторює питання

незнайомець пояснює
що звати його зіггі
прізвище його -
не наше собаче діло
а війна
за ті кілька хвилин
що він на ній провів
вже засіла йому в печінках
тож пішли ми мовляв
до усім відомої матері
з нашими званнями
регаліями
бластерами
довбаним в усі функціональні отвори генштабом
і рештою мілітарних понтів
він - зіггі -
лишається тут і просить його не чіпати

я вирішую
що чувак загалом має рацію
чим погано -
посидіти тиждень-другий на сонечку
підживлюючись сухпайками та іншим мародерським врожаєм
а там
заспокоївшись і як належить перепочивши
пошукати бродячого щастя
на щедрих просторах саванароли?

макнамара іншої думки
- за годину чи дві
цю райську місцину грабуватимуть дикуни
- ірги?
- так, мля, дикуни, жвотнелюби, брудні туземці
зустріч з якими може видатись не найкращою перспективою
якщо ти плануєш ще трохи пожити
підбирай шмарклі
і спробуймо знайти якусь цивілізацію
а там вже
як схочеш
забирайся під три чорти

сірі:
- слушно..
- дідько, сірі, як тобі вдається щоразу бути
водночас правою і недоречною?

оглядаю зіггі
переломів немає
внутрішні органи не ушкоджено
рана на голові - подряпина
та я щоб очистити сумління
(а ще тому що полковник стоїть над душею)
накладаю стерильну пов'язку
даю заспокійливе
воно хлопцеві точно не зашкодить
- ходімо, кажу
зайдемо тобі екзоскелет

відмахали десять кілометрів в'язкою жвотнею
наші екзо не пристосовані до таких маршів
суглоби розгойдуються
бортовий комп'ютер гальмує
одяг вимок до нитки

побіля багаття
з сухого чапаралю
просушуємо термобілизну
і розтираємо онімілі пальці
довкола розбита техніка
мерці
тисячі й тисячі жмурів вкривають долину
судячи з усього
найспекотніше було саме тут
відігрівшись і випивши суміш
поживного розчину цитринової води і медичного спирту
(т. зв. коктейль дзвіночок -
вірний спосіб випити поживний розчин не зблювавши
а також
почастуватись спиртом
не надто гроблячи стравохід)
вирушаємо мародерствувати

я знаходжу портативну ракетницю
яку одразу приладжую до руки екзоскелета
поповнюю запас знеболювальних і спирту
беру трохи аельхормських грошей
можуть знадобитись
якщо на теледромі не приймуть марсіанські дорожні чеки

- гей сержанте подивись-но

полковник макнамара ходить між обгорілих тіл

- це що?
- картон
- картон?
- так сержанте картон
бутафорські екзоскелети
їх носять аельхормські раби
для створення хибного враження
численного війська
і відтягнення вогню супротивника

замість наплічників
раби мають полотняні торбинки
всередині документи
сухий пайок:
кавалок гідрожиру
окраєць липкого в'язкого хліба
крупа дванадцяти найменувань
що звучать фантастично
ніби свідоцтва існування інших світів
магар
дранець
січка
ядриця...

в декотрих
крупи риба жири
лежали в пакетику
перетягнутому мотузкою в кількох місцях
як сосиски
в інших
усе зсипано докупи
і загорнуто в папір
чи пластик
останні вочевидь
мало опікувались прийдешнім днем

я приходив додому о восьмій або дев'ятій
щоб застати міру у світлі настільної лампи
зібганою над журналами
що з них вирізала вона купони
на протеїнову пасту
сухе молоко
порошок яєчний
пеніцилін
дефіцит різного штибу
потім міра
обіймала мене
так міцно
ніби життя поза нашим бунгало
з нестачею усього
гівняним марсіанським кліматом
і всюдисущим червоим пилом
просто не існувало
повечерявши
ми сідали заповнювати формуляри
без кінця
бланки агентства міжпланетних подорожей
щоб полетіти на землю
першим же кораблем
я підробив медичні довідки
приховавши свою астму
і три мірині викидні
ми склали десятки мотиваційних листів
подались на грін-карту
так
міра хотіла на землю
мріяла про неї
бо на марсі можливі лиш дві справжні мрії
про землю
і про аельхорм

аельхорм це майбутнє
край можливостей
де можна неймовірно розбагатіти за якийсь місяць
за день зробитись народним героєм
побудувати кар'єру
або
здохнути в корчах
надихавшись галюціногенного повтіря
потрапити в рабство
зогнити у штольні
згинути не за понюшку амфетаміну
в рутинній перестрілці
ми боялися аельхорма
не хотіли його

земля інша річ
сонцесяйне минуле
казки про мисливця фінлея
що блукає пагорбами ірландії
з собакою і ружжом
оповідки
про вершників в гостроверхих шоломах
лет їх
вічнозеленим херсонським (назва можливо неточна)
степом
полювання на левів
велосипедні прогулянки в сентрал парк
кудлаті ньюфаундленди
справжні птахи (ворони та інші)
коров’яче молоко
рожеве від крові

агентство міжпланетних подорожей
спільно з міністерством репатріації
агітують марсіан повертатись "додому"
ЗЕМЛЯ КЛИЧЕ і таке інше
чималі кошти виділяються
на репатріаційні програми
побудову кораблів
набір добровольців
план освоєння напівзнищеної планети
разом з тим
ніхто нікуди ясна річ не літає
кораблі будуються на папері
добровольці шикуються в нескінченні черги
чиновники складають папірці до тек
діти граються у землян
гроші властиво
розчиняються в часі-просторі

- закінчуй сержанте
час вирушати

у мене все готово
я вмощуюсь в кокпіті екзоскелета
активую бортовий комп

- мародерство є військовим злочином
заводить пластинку сірі -
карається виправними роботами строком до дванадцяти років
із конфіскацією
- дякую сірі
дуже інформативно
- не клей дурня, - нахабніє програма, -
думаєш я не знаю нащо ти мене вимикав?

макнамара запихає награбоване до наплічника
- де цей чортів зіггі?

зіггі з'являється
одразу видно
що він ширнувся морфієм з чиєїсь аптечки
зіггі всідається навпочіпки
розіклавши перед собою нехитрий скарб
з десяток фотонних гранат
ленту гелевих гранат для підстволки
срібну цапу на ланцюжку

- а це що таке докторе?
- я не доктор а фельдшер
а це, зіггі, -
чотири ампули державної таємниці
дай сюди

обкладаю скляні ампули ватою
загортаю мікрофібровим рушничком і кладу до наплічника
поряд з дорожніми чеками
посвідченням
і аельхормськими грішми

- нічого собі, -
єдине що каже з цього приводу сірі

макнамара і зіггі свердлять мене очима

- це мутаген, - пояснюю я, -
секретна військова розробка
півтора куби внутрішньовенно
лікують найтяжчі поранення
зрощують кістки
і взагалі що завгодно
єдиний мінус -
людина перетворюється на мутанта
змінюється будова тіла
свідомість
усе

- кажуть ці мутанти суперсильні
і швидкі
- ти теж чув?
- офіцерів інструктували щодо мутагену
що аельхормські війська можуть його використовувати

аякже
ніхто при здоровому глузді не застосує мутаген
кому захочеться доживати неадекватним агресивним мутантом?
хіба такому маніякові як макнамара

влаштовуємось на ночівлю в лісочку неподалік
сідаємо спина до спини в екзоскелетах
жовтаве сузір'я боуі зависає над горизонтом
над ним ніби дві голубі антени
висяться одноріг і колумбія
вдалині фіолетовим і рожевим світиться жвотня

темнобузкова аельхормська ніч

- зспівай-но колискової, сірі

сірі затягує (трохи в ніс):
"ходить яром ціпа
сіпа та регоче
голить хто лягти не хоче
в нього бритва є..."

повістку мені принесли просто до шкільного шпиталю
збирали призовників по усих усюдах
хотіли взяти числом
от і загребли
фельдшера астматика майже без підготовки
я поплентавсь домів не допрацювавши дня
кинув повістку на стіл де міра
саме замішувала
густе протеїнове вариво
зі смаком індички
побігом
оглянувши перфорований зелений папірець
не сказавши ні слова
потягла мене в ліжко
де кохалася зі мною так довго
як тільки було можливо
а потім
лежала без сну дихаючи мені у плече
перебираючи мені пальці
волосся
потім
ми вмазались щоб не спати і не говорити
ще раз перепихнулись
уже під ранок
я почав збирати речі
їх не було багато
міра готувала сніданок
не плакала

намагаємось прокласти маршрут
за даними наших сірі
зовсім поряд
в п'ятнадцяти аельхормських милях
знаходиться старатеський табір "перлина саванароли"
там можна взяти скутери і вже по обіді бути на теледромі

цей план ми відкидаємо одразу
старателі така публіка
спочатку хліб-сіль там
по п'ятдесят
а потім пристрелять і документів не спитають
тіла до штольні і привіт

в ста п'ятдесяти милях
містечко псячий тельбух
там є вузол міжпланетного зв'язку
і телепортаційна станція
вирішено
курс на північний схід
якийсь час рухатимемось вздовж монорельса
прокладеного першими поселенцями
а далі
коли той відверне до закинутих копанок
підемо за навігатором

снідаємо дзвіночком
без цитринової води (скінчилась)
напій іде геть погано
зіггі аж полотніє весь

бігти нечастим смарагдовим лісом приємно
подекуди з невисокого гілля
звисають яскраві плоди
брати їх ніхто не ризикує
іноді з заростів папороті випурхують зграйки птахів
підстрелити б кілька
й поласувати смажениною
та шкода часу

зігі згинається й тяжко блює
слід подумати про його харчування
поживного розчину його шлунок більше не прийме

сірі просить вдягнути респіратор
повітря на цій ділянці отруйне
через підвищений вміст целінію
спричиняє галюцінації
довготривале вдихання
тягне мучительну смерть

- вдягнути респіратори!
гаркає макнамара

перш ніж натягнути на обличчя носату маску
я роблю ледь помітний
неглибокий вдих
тілом розходиться холодок
біжиш легко мов уві сні
галюцінацій немає
зате кольори стають яскравішими
сонця сонячнішими
небо
синьозеленим мов купорос
монорельс виблискує ніби срібний долар
що його мама носила на шиї
на срібному ж ланцюжку
де він тепер?

на радощах
я випереджаю групу
запросто перестрибуючи товстенні повалені стовбури місцевих дерев
іноді збиваю в польоті пташине гніздо
чи химерне сповнене соку гроно

сірі вмикає музику
терменвокс
примочений бас
синкоповані електронні ударні
здається
так має звучати океан
океанів
немає ні на марсі ніже на аельхормі
так відчувається мірі й мені
планета земля
рідка глибока балакитна

макнамара і зіггі просять пригальмувати
я плазом валюся на м'який буро-зелений мох
підставляю лице лагідному промінню
перед лицем шугають жуки
кожен
завбільшки з волоський горіх

хлопці спинились
роздивляються щось удалечині
- що там?
- сам подвись
- не бачу
- увімкни зум

нехіттю вдягаю шолом
- сірі активуй зум

за милю чи щось звідси
на відкритій заболоченій місцевості
кілька хатинок
чи то будок
з десяток отворів у грунті

- дикунська колонія
каже полковник
- поселення річкових ірг
каже сірі

здається
я можу крізь забрало полковничого шолома
бачити як очі його спалахують хижим вогнем

- розважимося
гучно шепоче зіггі

в мені теж розгоряється грабіжницький раж
річкові ірги!
мирні розумні напівпрозорі істоти
не здатні на спротив
є цінною здобиччю
у їх внутрішніх порожнинах
трапляються круглі камінці
так звані шлункові перли
за кожну таку перлину на марсі
по десять тисяч дають
мініммум

- значить так сержанте
ти йдеш в лобову
зіггі з тобою
не кваптеся нехай вони вас помітять
ракету можеш пустити
а я зайду правим флангом через онті куширі
- та підійдемо разом і перестріляємо! навіщо ці понти?
- ні. хочу відпрацювати чисто.

я вимикаю сірі
активую ракетницю
ставлю кокпіт в режим максимальної фіксації
так зручніше цілитись
знімаю бластер з холдера

- ну що пішли?
зіггі і я помалу насуваємо
ірги
штук двадцять
висипають з нір
і шикуються тупим клином
арбалети в руках
такий стрій вони застосовують
полюючи на церотидів

по ходу намагаюся налаштувати
автонаведення ракет через цифровий зум
шкода що не можна ввімкнути сірі
вона б миттю впоралась
легкі стріли починають стукатись об екзоскелет
характерний безпомічний звук
тинь тинь
я запускаю ракету
снаряд розривається нікого не вразивши
зіггі
так само безрезультатно
випльовує з підствольника чотири гелеві гранати
цілком епічно
по мірі зближення
удари стріл стають частішими
і набридливішими
час для бластерів
коротка черга
друга
ще одна
кілька дикунів падає
все одно виходить не дуже влучно
зіггі перемежовує свої постріли
залпами з підствольного гранатомета
теж більше для куражу

з'являється макнамара
пересуваючись довгими стрибками
кладе ірг швидкими точними одиночними
мов фігурки у тирі
менше хвилини треба йому
аби викосити усіх

- бачили? вчіться поки татко живий

ми закидуємо нори фотонними гранатами
всередині ще напевно до п'яти десятків особин
матка
лялечки
робітники

- живих не лишаємо!
веселиться полковник

в чорноті нір
видно ритмічні білі спалахи
ніби разом запрацювали тисячі древніх фотомашин
якийсь час ми тупо втикаємо
в гру світла і тьми
а потім заходимся патрати вбитих ірг
перли зсипаємо докупи і чесно ділимо
мені дістаються
три синіх (ці найдорожчі)
чотири жовтих
дві рожеві
і вісім білих
три з них неправильної форми
але може й вони чогось варті
я зсипаю скарби до пакета
з-під цитринової води
і замотую скотчем

налобні ліхтарики
вирізують із пітьми жовті слайси
коли ми спускаємося однією з нір
до розгалудженого лабіринту
коридорів
анфілад
апендиксів
сканери
ведуть нас до великої шестикутної зали
глибоко під землею

- побачите кого живого
дострілюйте

ні
вцілілих нам не трапляється
тільки зморщені
випалені тіла
майже без запаху
з них ми теж дістаємо перли
прозорі рожеві білі
кохана міро
я куплю тобі новенький будинок
у тихому районі
з басейном і голографічним лісом
ти снідатимеш свіжими бісквітами
і холодним заварним кремом
його приноситимуть у важкій мисці
з гладенького білого каменю
теж холодного
а потім

зала виглядає меншою ніж на екрані сканера
виявляється
її усю заставлено ящиками
завалено лантухами
і просто закидано всякою всячиною -
продуктами і речами
ірги зносили їх
з бойовищ
покинутих (чи викошених епідеміями) селищ
розбитих кораблів

чого тут тільки нема
вовняні светри
земні консерви
крупи
батареї пляшок
бляшанок
слоїків
джинси
ножі
електробритви
кабелі
канцелярський папір
сушені овочі
риба
м'ясо

- бацила!
реве макнамара
луна
цил-цил-цил
розноситься коридорами

не змовляючись скидаємо екзоскелети
беремося трощити ящики
розрізати мішки..
одяг зброю крам лишаємо на потім
зараз нас цікавить
лише їжа і випивка
розчистивши центр зали
стягуємо туди неймовірні
фантастичні яства
про деякі нам і чути не доводилось
про інші
тільки й доводилося що
чути
знайденим в шатлі ножем
я розпанахую консервовані сосиски
в червоному соусі
найсмачніше що мені доводилось куштувати
до них відкриваю
(тут є спеціальний такий язичок)
бляшанку з білою квасолею
солодкою і м'якою
зіггі кидає мені пластмасову пляшку
з мандариновою шипучкою
ви мали щастя пити мандаринову шипучку?
різьку і тривожну
мов перший оргазм
ні?
з'являється зелений горошок
миттєва вермішель
консервовані персики і груші з корицею
в'ялена яловичина
цукор рафінад
какао в гранулах
його я зачерпую ножем і їм просто з леза
кукурудзяна олія
мед шоколад
ніби голодні церотиди
ми кидаємось на усе підряд
жодного порядку
карамель
картопляні чіпси зі смаком сиру
балонні вершки
повен рот вершкової піни

ось ми вже не можемо їсти
принаймні
відчутно збавляємо темп
макнамара знаходить коробку пластикових пляшок
з зображенням зубастого кровожеливого мутанта
і написом "каті сарк"
відкручує кришку
робить кілька великих ковтків
і передає пляшку зіггі
той вибухує ледь не півпляшки в один напас
і передає мені
пряний солодкавий
але не приторний як мрсіанський ром
напій забирає значно приємніше
за будь-який відомий мені алкоголь
пляшки ходять по колу
ніхто й не думає запивати
хіба іноді
кинути до рота солоного арахісу
(його викладено на клапті жовтого вощеного папаеру)
чи посипаних сухим ягідним компотом чорносливин

- коло життя, -
сито філософствує полковник, -
дикуни виснажують жвотню
перетворюючи її на болото
ми вбиваємо дикунів
аби нажитись на перлах
нас своєю чергою теж вбивають
виконавчі агенти
податкові інспектори
лихварі
крамарі
мілітарна поліція
стукачі
сексуальні партнери

я:
- передавай не затримуй
завжди є хтось
на початку харчового ланцюга
той кого вже ніхто не вбиває
туз
коли усі джокери вийшли
а тамувати сумління...
ладно, сірі
(забивши на все активую сірі)
ушкварь нам чогось веселого
тільки без нотацій
і голосніше

розвертаю шолом щоб краще було чути
з отвору лунає дика земна
застільна пісня

"а у хаті на постелі
у сурдуті і плащу
лежить студент медицини
третій місяць без борщу"

незграбна руйнівна суміш духових і ударних
в потоці тексту
ми розуміємо тільки постіль і медицину
проте усім робиться весело
а потім нас вирубає

"сиротина я безродний
десь загину в чужині
і ніхто очей холодних
не закриє там мені"

чується крізь дрімоту

я бачу міру
в її особливій зеленій сукні
вона сідає мені на обличчя
стискає руками мою голову
здавлено
провомляє щось про
дощовий ландманналаугар
сніжний храфнтіннускер
роллерблейдний лос анджелес
золотий сан франциско
мене будить зіггі
його нудить
просто в ящик з протермінованим аспірином
щока одна червона (належав)
волосся злиплося
сам
у гарячім поті

хлопцеві справді кепсько
я кладу його на живіт
даю сорбент
- спробуй ще трохи поспати
кажу

поки зіггі приходить до тями
ми з полковником
розпиваємо на двох ще пляшку каті сарка
снідаємо баночною шинкою
і армійськими бісквітами

- поспішати нема куди, -
я ставлю зіггі фізрозчин, -
- зависнемо тут поки не набридне
і спокійно посунемо далі

полковник пропонує вилізти на поверхню і роззирнутися
ми вилазимо і роззираємось
з півночі насуваються силуети
добрих півтисячі
обступають нас широким півколом

- догралися салабони, -
прокидається сірі
- це гірські ірги
вочевидь
кілька племен
об'єднались аби відомстити за знищену колонію

не понос - то золотуха
ми напихаємо наплічники харчами
шкода усе це кидати
будимо зіггі
вставай горечко
робимо ноги

піднявшись на поверхню
частуємо переслідувачів ураганним вогнем
з ракетниці і підствольних гранатометів
дикуни спиняються а ми
зриваємось щодуху до монорельса
треба добігти до міста
до передмістя бодай
там вони нас не чіпатимуть
там
є цивілізовані в'язниці
слідство і суд

нескінченне в'язке болото
сповільнює кожен крок
ми вибиваємося з сил
і все ж рухаємось заповільно
ірги ж
ковзають тванню легко
немов примари

вимоклі від поту й болотяної води
дістаємося лісу
тут
на твердому
вмикаємо повну швидкість
летимо не чуючи ніг
гвалтуючи роздовбану гідравліку екзоскелетів
поки геть виснажені
не падаємо в переплетіння здерев’янілих ліан

- відірвались здається
відсапуєтся макнамара

зіггі блює
я заливаю в нього літр регідрону
викручую воду з термобілизни
змащую собі розтерті стопи й міжніжжя

нашвидку перехопивши крекерів з печінковим паштетом
заклавши під монорельсом
саморобну капсульну бомбу
тулимо далі

гірські ірги -
зовсім не те
що їх миролюбиві річкові родичі
вони
носять намиста з людських вух
стріляють з акселерованих арбалетів
іноді закріплюючи на накінечниках болтів
протонні підсилювачі
екзоскелет від такого не захистить

ніч приносить невластивий сезону мороз
листя вкривається інеєм
трави хрустять під ногою


- позаду ніби нікого
- відстали?
- хтозна. зробимо ще кілька миль про всяк випадок
і станемо на ночівлю

за мить –
з яру по праву руку
виринає дикунський загін в двадцять арбалетів
зіггі зі старту
отримує кілька болтів в кірасу
ми з полковником
поливаємо нападників вогнем з бластерів
впритул майже не цілячись
бій триває недовго

ірги мертві
полковник і я цілі
шолом пристібнутий до мого паска
розтрощено арбалетним болтом
зіггі лежить на спині
підставивши небу свою журавлину шию
з рота йому йде кров
дихає погано
я обережно відкриваю його кірасу
променеві переломи ребер
котресь могло пробити легеню
не жилець

- вмаж мене рутмане
хрипить зіггі
- вмаж мутагеном

хлопець заходиться кашлем
давиться власною кров'ю

- вмаж рутмане
я ще згоджуся

- добре зажди

кладу зіггі на бік щоб не захлинався
виймаю аптечку
відкорковую флакон спирту

- ось випий

вмаж мене вмаж мене
не вгаває зіггі

- добре зараз
закрий очі і постарайся не говорити

я відвертаюсь
і бластером пропалюю зіггі голову

- правильно, - каже полковник, -
тільки неврівноважених мутантів нам не вистачало

пробігши не знаю скільки
спиняємось біля струмка
між старими кедрами і октодендронами
макнамара ставить плазмовий пальник
я набираю води
дістаю два пакетики курячого бульйону з локшиною
соєвий фарш і кетчуп
хвилин за 10
романтична вечеря на двох готова
полковник розливає по термочашках
рештки каті сарка

- як гадаєш звідки взялись ці ірги?

я помічаю що руки мої тремтять

- чорт їх знає але це точно не ті
що нас переслідували
якесь тутешнє плем'я
пішли напереріз
у них кажуть
телепатичний зв'язок чи типу того

спати холодно
обігріву екзоскелетів ми не вмикаємо
щоб заощадити заряд
відтак
ловимо дрижаки в тривожному навівсні
спершу полковник
за ним я
ми спимо по черзі

на світанку сірі будить мене
"гей пацанчику в тебе крута сорочка
в тебе крута зачіска"
щось трапилося

поряд зі мною в дерво врізається арбалетний болт
полчища ірг маячать між дерев
менше ніж в сотні метрів

- прокидайся полковнику
дикуни атакують

макнамара миттю роздупляється
залягає під поваленим кедровим стовбуром
і починає стріляти
він розуміє що я заснув на варті
що мене самого належало б розстріляти
згідно законів воєнного часу
але що тепер про це говорити
я займаю позицію поряд із ним
намагаюсь стріляти якомога влучніше
не шкодувати гранат

- гарний час для гарної битви!
реве макнамара
осяяний багряним світанковим промінням

ірги спиняються
не хочуть вмирати героями
стрьомна тиша бринить в лісовім повітрі

- хочеш спирту, полковнику?
він не хоче
обережно визирає з-за стовбура

- штук тридцять поклали

WHOOSH!

болт із протонним підсилювачем
влучає макнамарі в шолом
чіпляє операційний блок
шолом займається
полковник зривається і біжить
голова його
згорає всередині металополімерної шкарабанки

ірги пожвавлюються

я випускаю останню гранату
кидаю кілька капсульних бомб
і поки гримлять вибухи
обережно відтискаю кришку кіраси
виповзаю в вузьку шпарину
стараючись лишитись непоміченим
перекладаю з екзоскелетного наплічника
до речового мішка
аптечку
перли
капронку поживного розчину
набої
ніж
беру бластер та міні-екзо

пакет з грішми і документами
для надійності
кладу до сумочки на паску
і пластую куширями побіля струмка
вглиб лісу

поки ірги дірявлять спорожнілий екзоскелет
не зважуючись підійти ближче
я намагаюсь заповзти якнайдалі
колючі зарості роздирають мені обличчя й руки
термобілизна моментально набирається вологи
нарешті
я скочуюся на дно глибокого яру
вмикаю міні-екзоскелет

десятки дротів і рурок
обліплюють моє тіло
електроди
присмоктуються до скронь
потилиці
лоба
зап'ястків

попри втому
біль у колінах і спині
туман в голові
я відчуваю в кінцівках своїх
неймовірну міць
кількома потужними стрибками вибиаюся з яру і –
ходу!
біжу майже не торкаючись
бурого лісового дерну
скільки часу я маю?
хвилину?
десять?
більше?
треба встигнути втекти якнайдалі
видряпати в життя усе що тільки можна
найжалюгідніший шанс

якимось дивом я натрапляю на згублений монорельс
тепер простіше
міні-екзо не має навігатора
а сірі гикнула разом з моїм екзоскелетом
прощавай сірі

монорельс закінчується
я опиняюсь біля закинутої шахти
на широкій просіці
збився зі шляху
мабуть не помітив повороту
що ж
принаймні тут мене не шукатимуть
оглядаю місцевість в пошуках прихистку
залиті дощовою водою шуфри
штольні на дерев’яних розстрілах
підсобні приміщення
з заіржавленим інструментом
благенький барак
що і досі пахне
суто людським брудом
зрештою
я спиняю свій вибір на битовці
метрах в двохстах від лісу
складеній з грубих колод
сухій і відносно чистій
всередині
хисткий складний столик
несправна керосинка
і тесовий тапчан
під тапчаном
між запиленого ганчір’я
знаходжу ятаган
такими послуговуються гірські ірги у ближнім бої
треба прихопити з собою
мірі сподобається

сонце починає припікати
я скидаю міні-екзо
стягую термореглан
і всідаюсь на призьбі
солодко пахне старим деревом
в бур’янах цвіркотять комахи
хильнувши спирту
(зовсім на денці лишилось)
проштовхую в себе кілька ковтків пживного розчину
і завтикую в простір
зіпершись підборіддям на прохолодний костяний ефес ятагана

PINK!
монотонний комашиний гамір
розтинає тенькіт арбалетної тятиви
кілька болтів застрягають в стіні битовки
один – твердий і холодний -
прорізає мій голий живіт
до горла підступає солоний кров’яний згусток

ірги виходять з гущавини
лишається одне -
приставити бластер до підборіддя
і спопелити собі голову
аби не віддавати вуха
дикунам на намисто

я повільно
скочуюся з призьби
в пропилену траву і
повзу

так
всі ми бачили це кіно
герой з дірамахою в животі ще кудись біжить
відстрілюється
чистить комусь мармизу
аякже
поранений у живіт
не можеш не те що повзти
навіть лежати
кожен рух - тортура
та я повзу
працюючи ліктями
в тумані
у забутті
тільки що не
втрачаючи рештки свідомості
затягую себе до першої ліпшої копанки
і
кількома пострілами завалюю вхід

екран на панелі бластера
заливає штольню синематографічним зеленим світлом
ззовні куйовдяться ірги
я стікаю кров’ю
привалившись до балки
навіть рештками спирту не вгасишся
речовий мішок лишився іззовні
розстібаю сумку на паску
що там у мене?
що понесу з собою в царство небесне
паспорт громадянина марсіанської республіки
щось коло десяти тисяч аельхормських кредитів
дорожні чеки марсіанського військового міністерства
згорнутий конвертиком
мікрофібровий рушничок
в нім
чотири ампули мутагену
та інсуліновий шприц

ірги довбають завал
списами і ятаганами
я дивлюсь на чотири скляні циліндрики
з прозорою речовиною
окей
ми зробимо це
не вмирати ж справді?
чого це я раптом маю вмирати?

ліва моя рука
все ще судомно стискає руків'я ятагана
в голові паморочиться
я розламую ампулу
кров
виступає на пальцях
великих і вказівних
знач так
головне
пам’ятай хто ти
сержант рутман
командир бмп un gato
коротко й зрозуміло
просто повторюй це
усю дорогу повторюй

я сержант рутман командир бмп un gato

затягую пасок на лівій руці
готую вену
раз два три
я сержант рутман
командир бмп un gato

голка входить у вену
знайоме з юності
приємне відчуття
втискаю поршень

сержант рутман командир бмп унгато

у вухах починає гупати
не можу набрати повітря
рутман командир бмп унгато

біль верещить у кістках зубах м’язах
руки видовжуються
видовжуються
ноги
з пальців ростуть пазурі

рутман унгато
рутман унгато

без попередження
біль вщухає
рани загоїлись
лишився лише
раж рутман унгато

я не тямлю себе
в пульсуючім просторі
схопивши ятаган
моє тіло зривається з місця
мов вивільнена пружина
плечем я розбиваю важкі дерев’яні балки
кам’яні штуки
що загороджують вихід зі штольні
розтинаю кривим лезом
іржі тіла
одне друге десяте

УНГАТО
УНГАТО
УНГАТО
WASTE ‘EM ALL!


Голо-совалка
Правила

+2Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1Понравилось
+0.5Что-то есть
0Никак
-0.5Хуже чем никак
-1Отстой
-2Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!


! Голосование доступно только авторизованным пользователям






Перейти в профайл, отправить ЛС

sandal пишет:

озеро суперпозицій
вуглецевий вихор
пагорби
*
конус вогню
з чистих карпат
поема 24 квітня
*
павутинки богородиці
пісні з мінус першого поверху
*
*
поезія
літій. поема спокійної ночі
ентеровірус під час чуми
*
geiste der musik
тризавр
пантера
жвала
сьогодні світла буде менше
 
... и еще 550 (!!!) креативов ...



sandal отстаивает:

пирожки
Разное
Если
DANCE!!!!
Четвертий день II
мд
Як
сж
ва-хо
Тротуар
Полные баки
НЗ
Что происходит
Подоро
Движение
Ни городов, ни островов не требуется
Воскресенье
Поля
Коридор
первое
Яблоки
 
... и еще 6 отстоев ...




КОММЕНТАРИИ




НУ ЧТО?

Отправлять сюда комменты разрешено только зарегистрированным пользователям


ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация
Вход для Машиниста Tепловоза
©2000-2015 ТЕПЛОВОZ.COM