Подивись – там іде чоловік-таїна.
Придивись – це іде чоловік-таїна.
Його очі – безодня вогню,
Його мудрість не знає меж,
Його світло засліплює всіх,
Його сила заповнює світ –
Він іде, немов бог.
Чоловік-таїна, чоловік-таїна,
Чоловік-таїна.
Його постать струнка,
Його хода м'яка,
Його рухи приваблюють око.
І один його вигляд всіляє надію,
Та віру у щось.
Чоловік-таїна, чоловік-таїна,
Чоловік-таїна.
Але той, хто все знає,
Нічого порадить не зможе.
Не питай його думки –
Він лише посміхнеться мудро
І пройде повз тебе.
Той, хто знає, що все це минуще,
Не зуміє надати притулку.
Марна справа шукати у нього
Захисту від лихоліття –
Це не варте його турботи.
Не проси ти і про допомогу,
Порятунку від злоби людської.
Він бо знає, що злодій –
Людина,
Яка варта його поваги.
Він не бачить різниці
Між світлом і тінню,
Він не бачить різниці
Між добрим і злим.
Він не бачить різниці –
Він все розуміє.
Він не бачить різниці –
Він розуміє всіх.
Він сприймає цей світ таким, який є.
Він не буде міняти у ньому нічого.
Навіщо псувать Ідеал,
Симфонію Абсолюту ?
Подивись – там іде чоловік-таїна.
Придивись – це і є чоловік-таїна. |