Дорога додому лишила відбитки коліс підводи
На якій я збирав молоко
коли заспане сонце підморгувало
Дорога додому це тоді
Коли бачиш череду та бабцю котра з гистиком стоїть
Щоб освятити твоє тіло
Заходиш до хати
В обійми теплого молочного повітря
На столі паруюча бринза
Батьки за столом
Стоїш понурившись
Наче нічний птах
І вислуховуєш
Звук барабанного посуду
Дзенькіт ложок
Ковдра рятує
Мов рятувальник потопельницю
Засинаєш
Видніється дорога
І сон бабці котра тримає молоко
Щоб напоїти втомлену малечу.
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
радует то, что, надеюсь ты думаешь о лесах планеты, ибо если бы, не было, экранов у людей, все бы оно конечно нечего, но ... хороший стих. почитаю кому нибудь.
НУ ЧТО?
Отправлять сюда комменты разрешено только зарегистрированным пользователям
