| 2014-10-22 : Байкот :
А шож на сухий остаток?
[Имя автора было скрыто первые сутки] |  |
Я не шукаю отнинє удобних отвєтів.
На ізвєстні давно всім тєми-завєти.
Мій ум напрягся в поісках вопросів.
На які нікагда невозможно найти отвєти.
Як оказалось… возможне і таке в одночасьє.
Небеса тоже пєріодічєскі прикидаюця.
Вродє, як недобачають і… видають.
Желаєме за дєйствітєльне без зазрєнія.
І ще міняють разнообразні маски.
Для напомінанія всім, так сказать, про свою.
Озабочєность текущим собитіями битія.
Таке стєчєніє прискорбних обстоятєльств.
Призвело до почті непоправимого і мрачного.
Помінялося все до неузнаваємості…
Ізмєнчива Любов стала любкою
І хіхікала, як дурочка нагалакана.
А ще одноврємєнно подмигувала двома глазами.
(Ну хіба не тупа сука? А должна іначє…)
Хитрющій, так називаємій, Надєжді.
Тепер вже точно Надька.
(Тоже ще штучка. Восновном обєщає…)
Та в свою очєрєдь дуже гордилася тим, шо.
Нинчє особо в популярності для насєлєнія.
Ізмотаного прискорбієм і поднімающого взори.
На неї. В ожиданії дуже на шось позітівне.
А Вєра находилася в сторонкі трохи од них.
(Вообразила шо сама правильна. А це неправильно)
За це воображеніє стала Вєркою.
І невзначай скупо награждала, по її мнєнію,
особо отлічівшихся страждущих.
Своїм сакральним спасатєльним касанієм.
Шоб хоч якось згладить острі угли безпредєлу.
Так ці нерукотворні кумири чєлавєчєства іграли в істіну.
Це продолжалося аж поки наконєц Небеса не побачили…
Своє откровєнне отраженіє у великій калюжі.
Свіжої, ще теплої крові, шо розтікалася в усі сторони світу.
Це танцював божок войни: злий і ненаситний по імєні Марс.
Заходився несамовито вихиляса хороводити сам з собою
Під його танець попадали великі натовпи людей разних.
Були там і наші, і не наші. Хароші та пагані. Багато…
Дуже багато. Всі без розбору погибали жестоко. Зникали…
Безслідно і попадали в нєбитійо навісігда, безвозвратно.
А шож на сухий остаток? Який ітог цьої вакханалії?
Може знову аби повернуть вспять ситуацію,
все обійдеця привичними обіщаніями благополуччя.
Потом, опосля… Нада обожать ще трохи. Кріпиця і терпіть
А не вродє, як крамольним і желанними всім: ”тут і січас”.
І наконєц облагородить сплюндровану брехньою.
Фальшиву шоблу: Любку, Надьку, Вєрку.
Шоб вони покаялись і взялися за діло наконєц.
Все так, бо небеса недосягаємі всьотаки
Полюбляють іноді милуваця до опупєнія..
Вродє невзначай, своїм крутим совершенством.
Отражонним в великій калюжі свіжої, ще теплої крові.
Простосердих мешканців планети, шо желають тіки.
Самого малого. Практічєскі мінімум от несусвєтних ресурсов.
Безоблачного неба і жить в удовольствіє… |
Правила
| +2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
| +1 | Понравилось |
| +0.5 | Что-то есть |
| 0 | Никак |
| -0.5 | Хуже чем никак |
| -1 | Отстой |
| -2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
Средняя оценка крео:
Проголосовавших: 1
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|
