Звізділіще ! Від тебе все палає !
Ти наплодила мні дочок , синів .
А скільки діточок моїх всмоктала !
О , як твій дух остервенів !
Від погляду на тебе скаженію .
Душа горить , а хлопець рветься в бій .
Таранить він ту хвойду очманіло .
Сльозу пролив і все ...
Але ж ті сльози мали бути діточками .
І я тут добре розумію все .
Земля буде стогнати під ногами .
Тії юрби , якщо не згине це .
На щастя , в хлопця є альтернативи.
Одна геть поруч , друга у горі .
Та що в горі , веде себе з ним мило .
То обцілує , то оближе все .
А потім , коли сльози знову вдарять .
Їх проковтне ...
Вона напевно знає ,
За людожерство - ми це не вважаєм!
Анекдот, не более. |
