Це місто вб*є нашу наївність
Й ми станемо рабами
жахливої системи -
о,яка прикрість!
Вона як завжди писатиме
Вільні вірші в свою шухляду,
А він вже її не триматиме,
Побудує барикаду.
Вона сама пішла від нього,
Він сам її відпустив,
Вона чекала вибачень -
Він не перепросив.
Пройде місяць,а може й два
В холодильнику залишиться
Її улюблена халва,
Вона як завжди прийде додому одна.
Одного разу їх поглинуть вулиці
Самотніх міст,
Вони віддадуться музиці
І начхають на піст,
Зайдуть в фаст-фут,
Візьмуть обід,
Згадають інститут
І нерозумний хід,
Прийдуть додому
Й відкоркують алкоголь,
Хоч гидко і самому
Творити цю бемоль.
Зап*ють свої страждання
Дешевим коньяком ,
Було у них бажання
Зробитись кістяком.
Мине ще рік чи більше
Забуде він й вона,
Та Бог придумав інше –
Закінчилась зима.
В наповненій маршрутці
Стоятиме вона,
Хтось шарпоне по ручці
То він-вже не сама. |
