тепловозтепловоз.com

выйди за пределы восприятие без границ


В Тамбуре

23:11 Chinasky: Усiх дiвча...
23:10 Chinasky: У кого ест...
23:08 Chinasky: Всем приве...
16:26 12D100: ---ляляндр...
14:51 гавнотовитель: тезка, вых...


В Камментах

00:28 Chinasky к sandal: B.J.
20:55 Сплюшка к Сплюшка: ночное
14:20 А де блять к svetyaric: Язык проглочен ...
23:00 ночной сыщик к Сплюшка: ночное
18:56 Станислав Шуляк к Станислав Шуляк: Русское народно...


Вход
ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация


Отдельные вагоны

Литконкурсы

Спам Басаргина

Багаж

Предложить в Лучшее

Книга ЖиП

...ДИЗМ

Автобан

Вова, пошел нахуй!
Последнее: 2017-10-27 13:05
От земля

Спецтамбур для объявлений
Последнее: 2016-05-27 09:48
От wdr


Сейчас на сайте зарегистрированные:




Наши кнопки
ТЕПЛОВОZ.COM: Восприятие без границ!

Добавь кнопку Тепловоза на свой сайт!

Укр>Рус переводчик

Лента креативов
22 мая 2014 [Имя было скрыто] valeria: Вспоминай! (26) ... (5)    
22 мая 2014 [Имя было скрыто] Шкалабалав: *** (1) ... (1)    
21 мая 2014 Krajzer: Вужові чечері (6) ... (4)    
-> 21 мая 2014 олейна: Білі ведмеді (6) ... (1)    
18 мая 2014 pliker: измена (2) ... (5)    
17 мая 2014 Kingslayer: Марш вірних (6) ... (3)    
16 мая 2014 Kingslayer: 731* (3) ... (2)    


КРЕО2014-05-21 : олейна : Білі ведмеді версия для печати печать с комментами

- Коть, давай звалимо звідси кудись. Я так більше не можу.
- Куди? – дивиться на мене жалісно й глузливо водночас.
- Та куди завгодно. Хоч до білих ведмеді. Я справді не можу, - в тілі слабкість, на очах сльози, над головою, крізь стіни, звідусіль - гупають телевізори та ю-тьюби: люди отримують інформацію, їх просотують актуальні новини – наші, російські, еуропейські, гамерицькі… - Я так не –мо-жу… Поїдемо?
Він знизує плечима й попиває свій чайок:
- Так від придурків не сховаєшся. Вони скрізь. Вони розмножуються й атакують. Сиди собі, - і вмикає євро-ньюз.
Я починаю плакати, тихо, гірко, по-дурному. Мені соромно за це. Але що я можу? В мене криза. А Боря чи то дивується, чи то лякається:
- Ну шо ти, шо ти? Дурненька. Хочеш – поїхали на дачу. Вмивайся, збирай речі – і гайда.
- Ме-мені завтра на р-роботу. Яка дача? – рюмсаю, гикаю, розтікається намальоване обличчя, і я тікаю до ванної, замикаюся, чую, як він скрушно гуде з коридора:
- Ну допрацьовуй, і поїдемо нерви лікувати. Скільки там лишилося? Післязавтра п’ятниця. А на дачі тихо, відпочинеш…

На дачі тихо?… Мда-а-с…
Кожен із нас живе у власному світі й бачить те, що може бачити і що спроможний витлумачити. Я бачу, що сусіда, на тому боці невеличкого озерця, вивісив триколор, а сусіда поряд із нами – жовто-блакитний: вільна ідея вільного розуму – у серці, а ідейний ексгібіціонізм – майорить на дахах. Я чую, як вони гризуться через ці прапори цілий день, кричать через озеро, руйнуючи екологічну й мою особисту рівновагу. А у ночі кожен пиячить зі своєю компанією, викрикуючи культових пісень: той – «Ще не вмерла…», той «Союз нерушимый».
На дачі тихо…
Мій любий Боря чи-то вміє абстрагуватися, чи то вважає себе розумнішим за «усіх оцих придурків». Йому навіть іноді приємно полаятися з тим чи з іншим, зачепившись за тези типу «А давайте перекриємо москаликам воду» або ж «Ваш Путін нам Дніпро отруїв – огірки не сходять, риба не ловиться». Йому приємно натерти на язиці мозоляку в суперечках, навіть весело – розваги. А мені соромно, і страшно. На дачі тихо…

Виходжу з ванної, Боря пригортає мене, точніше тицяє своїми грудьми мені в обличчя й лагідно ляскає по спині:
- Заспокоїлася? І добре. Все вляжеться. Зараз часи такі. Ти просто ні з ким не заводься на роботі. І в Інтернеті не читай, те, що тобі пишуть - не рви серце. Хай кожен думає що хоче.. Тобі з того шо?

А шо? І справді. Хіба що до мене кожного дня до студії приходять люди. В кожного власна правда. Кожен знає, як навести порядок. Бачення в усіх своє, а метод один: дайте мені автомат, і я покажу. Щоправда, іноді ця формула загорнена як тендітне немовлятко у фрази про реформування, про зміну національної ідеї, про об’єднання з братами слов’янами чи занурення у надра Європейської демократії. Але без слів «нам прийдеться вдатися до шокової терапії» і геть наївного месседжу «усі хороші люди повинні об’єднатися і вигнати усіх поганих» ще не один не обійшовся.
А я маю розпитувати: які перші кроки ви б зробили? Які ресурси для цього потрібні? Хто ваші реальні та потенційні прибічники? І розпитую. А хочу спитати таке:
«Хіба не можна ні до кого не тулитися і просто бути собою, Україною? Навіть якщо нас і поглине інша держава, байдуже яка, зберігши любов до землі, до мови, до культури, ми залишимося українцями. І, на мою думку, коли станемо гіднішими, спроможнішими – відродимося і як народ, і як держава. Цигани – скрізь цигани, навіть не маючи своєї землі, маючи тільки небо і сонце. У євреїв два тисячоліття не було батьківщини, і тим не менше. Може, не кордони треба боронити, а душу?»

Хочу, та не питаю, бо треба лишатися професіоналом, який не свою точку зору нав’язує співрозмовнику, гостю ефіру, а організовує бесіду так, щоб розкрити його думки, тези, плани уповні.
А ще не питаю тому, що передчуваю відповідь: «Зараз не час підставляти щоку. Час рішуче дати відсіч. Ненависть до ворога – прояв любові до батьківщини».
Тим більше, що після цих слів у мене виникне обов’язково ще одне питання: «А хіба вся історія людства – не спростовує вашу тезу «війна - шлях до миру»? Скільки всього натворили, надихаючись пафосною софістикою, пристрасним мілітаризмом, лицарством, покликаним захищати чи то віру, чи то землю, чи то мову, чи то промислові таємниці? Може, годі недієвої й дорогої забавки – війни? Може спробувати любити?»

Хочу, але не питаю навіть поза ефіром, бо після цих слів - тупик. Для одних я виявлю у такий спосіб – свій сепаратизм та непатріотизм, для інших – бандерівщину та нехіть до викорінення фашизму. І буде чергова диванна війна людини проти людини. Хоча ми не заподіяли одне одному зла, шкоди, збитку…
Тому я на роботі не заводжуся.
Тому я виходжу й плачу чи не після кожного добре зробленого, професійного й стриманого інтерв’ю. Вмиваюся, наново малюю обличчя й знову йду до студії. Я буду вкотре намагатися пристати до чужої точки зору й балансувати на межі абсурдності й віри. І нікому нічого не казатиму.
То не хвилюйся, Борьчику, котику, я не рватиму серця. Хай кожен думає, що собі хоче. І, щонайстрашніше, робить те, що думає…

А у суботу, подивившись з чоловіком ранкові вісті з гарячих регіонів, я не поїду на дачу:
- Коть, я так втомилася. Я посплю вдома, навіть комп не вмикатиму. Чесне слово.
- Правда? Ну лишайся і спи.
Він іде. Я вимикаю все. Опускаю штори, лягаю, підтягнувши коліна до підборіддя, загортаюся у ковдру з головою. І думаю: десь люди вбивають людей за великі ідеї, а нам, соціофобам-аутистам-аутсайдерам, чужим на кожній зі сторін барикад, нема чого дати чи сказати суспільству ані в царстві демократії, ані в панстві тоталітаризму. Я можу поговорити хіба що з білими ведмедями. Один раз. Тільки де вони?


Голо-совалка
Правила

+2Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1Понравилось
+0.5Что-то есть
0Никак
-0.5Хуже чем никак
-1Отстой
-2Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: . . .
Проголосовавших: 1

! Голосование доступно только авторизованным пользователям






Перейти в профайл, отправить ЛС

олейна пишет:

Пора прощаться
Білі ведмеді
питання до них та до нас
Я не знаю...
Пишеться (денникове)
не лучшие стихи не от хорошей жизни
війна і мир
Та правота
2
щось щезне
невыносимая легкость бытия (с)
черепаховое
як мені бути
НАВІД-ЛІТ
не поріжся без мене
повертатися
мурашине щастя
Бачити, знати, вірити
Дід Федір (все)
Спільні хвилини
КОРОЛЕВСКИЙ СУД
 
... и еще 183 (!!!) креативов ...



олейна отстаивает:

усталая песенка
іхтіандрості
Kravdiy, прости или Спецом для продавщицы индульгенций
Минимально-довольнаЯ (песня)
внутренние процессы
прокламация
фтопке
опус №
незалік
Шютка ли сказать
С пляжа Боливуд
лирика-уёгурты
противоречия
журлива ретроманія
крайзерова соната
утренняя готовность №1
Чего я хочу или Что я могу
Взаємодія – процес взаємний
бисерок
(три зірочки)
ВЕСЕЛАЯ ЖЕНСКАЯ ПЕСЕНКА
 
... и еще 1 отстоев ...




КОММЕНТАРИИ


 КоКон  1   (260254)     2014-05-21 23:40
Наконец-то видишь и читаешь между строк в.том , что
Нам подают на завтрак , обед и ужин - весь Глобус СМИ
360 градусов из 360 от меня .

 griol  2   (260255)     2014-05-22 09:07
бэсэ, появился новый втычель

 Chinasky  3   (260256)     2014-05-22 12:37
---griol 2
)))

 Hib  4   (260262)     2014-05-22 19:26
агрессия порождает агрессию
сопли порождают агрессию
все блядь порождает агрессию, если есть агрессор

 valeria  5   (260266)     2014-05-22 21:20
альтернативный взляд
http://www.snob.ru/selected/entry/76467

 Шкалабалав  6   (260302)     2014-05-25 19:40
белый медведь стоит на полке в маркете тчк тока никому...)))



НУ ЧТО?

Отправлять сюда комменты разрешено только зарегистрированным пользователям


ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация
Вход для Машиниста Tепловоза
©2000-2015 ТЕПЛОВОZ.COM