Не навчившись любити людини –
не закриєш обіймами світ.
Ми в масштабах одної країни
розвели От ТАКИЙ говноскид!
Засудили, зреклись, підпалили,
поділились на добрих і злих.
Ми державу, мов люстро, розбили.
Як тепер в нім відбити усіх?
Ми з часток не навчились складати
Розмаїтий, олюднений світ.
20 років ідею тягати
За тризуб – не набридло ще, ні?
Хай в любові любові живе Україна,
Прапори об’єднавши усі.
Ми в любові – великі й єдині.
В ворожнечі – самотні й пусті.
Ми у прощі – держава і люди.
Хай братів об’єднає любов.
Бо інакше – країни не буде.
Переможуть сусідоньки знов.
*** *** ***
Як же вас любити, москалі?
Наче друзі, живете так близько.
Кажете, порядок принесли,
Щиросердно й збройно-безкорисно?
Як тут воювати, побратим?
Кажуть, ворог, армія , стріляти.
Можна й стрілить. А по забутті –
В кого будем очі позичати?
Як же вас любити, підкажіть?
На правах досвідченого друга –
знову лад і мир нам принесли.
МИ ж, «хохли кумедні й недолугі»,
Злякані – ні шани, ні подяк…
Монолітні, певні росіяни.
В заздрощах, проблемах, хабарах,
Ми не цукор, але й ви – ті саме.
За яку ж ілюзію плачу –
Пострадянську, псевдоєвропейську,
Праслов’янську? Чорна від плачу,
Я молюся: «Царю Іудейський,
Я не хочу болю та війни. Я не хочу вчитися у зброї.
Чом брати – близькі мені були,
А тепер між нами – болю й болю?»
Як же вас любити, москалі? |
