Я їду від тебе, я їду від болю,
все проходить мимоволі.
Ось і настав кінець, цигарка догорає,
Попелом осипане серце,
Нікотин заповнює легені.
Чорна рутина в мені,
Вікно брудне від чужих дотиків,
вулиці сірі, від думок…
Закриваю очі, падаю в безвість.
Всередині брудно від помилок.
Куди подітися? Як втекти?
Як розпочати жити?
Відкриваю двері, бачу світло і рух автомобілів,
Боюсь своїх думок…
Врятуй мене…
«Вільна» – сказати собі хочу,
А може божевільна?
Зав’язані руки, залатані думки,
пуста середина…
Є шанс розпочати щось нове,
є шанс не втратити жагу до життя…
А раптом вилікуюсь,
а раптом стане легше?
Ковтаю жадно свіже повітря,
дивлюся невпинно на живі створіння.
Ні…все таки вільна…
Боже! Я ВІЛЬНА. |
