Зелене світло. Рух продовжується. Поки вагався одні двері вже майже затверділи в цементному розчині. Інші взірвалися позавчора і за 2 дні згоріли майже до тла. Занадто довго стояв у черзі за отриманням дипломів, звань, орденів.
Жовте світло. Так майже все своє життя проживаю за вказівками, інструкціями, рецептами. Біг між краплями дощу, ходьба по краю гострого леза, гойдання на люстрі – це категорія «погано». Робота, про двох дітей турбота, здоровий спосіб життя – категорія «так треба».
Зелене світло. Перехожі з собаками, колясками, тимчасовими коханими. Світло ліхтарів, фар, чужих вікон. Мимо всього і всіх у пошуках потрібних дверей. В очікуванні знаків, які підтвердять, що іду правильним шляхом.
Червоне світло. Серце б’ється так голосно, що приглушує музику в навушниках. Не відчувається втома, холод, час. Весна здається схожою на осінь, яка без трьох годин вже майже зима. Така сама, з Новим роком, була, наче, місяць тому. Тут, поруч ще декілька таких, як я. Вони вирішили, що їм потрібно в такому ж напрямку.
Зелене світло. Інтуїтивно відчув, що мені потрібно саме сюди. Швидко забіг у вузькі двері, у приміщення метр на метр. За спиною дві половини затулили вихід. Я почав повільно підніматися вгору. Вгору по великому хмарочосі. 1 поверх…2,3,4,5,…88,89,90. Красивий вид з вікна – це те заради чого варто було блукати в різнокольоровому світлі. |
