Ти заплющила очі
Та попрямувала
По тільки, що звареному киселю.
Кожен крок наповнюється
Густими солодкими мріями.
Кожен крок відчуває еластичність
та глибину занурення.
Тобі закортіло відкрити очі.
Побачила, що стоїш по пояс у
паруючій смолі,
котра пускає на поверхню
бульбашки, вони осідають на ковдрі.
Руками береш густу, мов пластилін
Смолу.
Підносиш перед собою, наче жменю зерна,
Біль пече в суглобах і руки тріщать,
зі шкіри продираються коріння та падають
на гриву смоли, котра поглинає їх.
З боків сочиться смачний малиновий джем.
Та навпроти тебе відкрилась пащека пантери
Котра, з’ївши тебе, лишила бульбашки. |
