Знаєте, є такі фішечки в громадському і, я би навіть не забоявся такого слова, суспільно-соціальномуму контексті, про які ти й не думаєш, бо настільки вже вони звичні й заїбісь так пообтерлися для сприймання. Повсякденні, одним словом. Але... о... дивіться, тобто слухайте: на київському Поліссі, там де я народився і всотував древлянську контркультуру з молоком корови Дуні і грибами діда Івана Поступайла, там кажуть всьо так прямо і відверто і зі сторони начебто бикують: „Та пішоу ти нахуййй!!!” Десь приблизно так. А ну раптом кого таки поїбалу підрихтуют, але то вже таке повсюди, бо божинька вже так-то натворив. Дай йому Бог здоровля.
А тепер дивіться: в Житомирському Поліссі до сиз пір багато де живою й актуальною є традиція побутового звертання дітей до батьків і дідів на «Ви». Тобто, всюди й повсякчас. І то є піздєц – яка норма. Ну. Напевно, ця традиція збоку виглядає гарно. Тіпа, от яка інша лірика на житомирщині ніж у вас - чорнобильців. Як очевидець, зауважу наступне: люде, що цю традицію користають і юзають на майже автоматі, рівно такі ж самі, що й всюди. Бувають і грубими також. Не то шо „чорнобильці” – бо то є гопа рідка і злісна... але. Під пікантним таким «соусом» сварка сусідів з-за стіни через кордон між північною київщиною і житомирщиною виглядає таки дійсно пікантно: «Мамо, ви заїбали! Пиздуйте вже нарешті в Білорусь або в Польщу!!!» |
