7 грудня - лікарняний настрій.
З неба марля падає на стріхи,
На нервову посмішку - цей розтин,
Що сукровить. Бо медичний шовк
Не залежить від уміння майстра.
Він - дивак, якого перестрінув
По дорозі в Денвер або Остін.
Ти наосліп мацаєш плацкартний -
він пішов.
7 грудня. Хто ти? Саламандра!
Ти мандруєш сходами до спальні,
Мріючи про подорож на Захід,
Або, радше, на Далекий Схід.
Пишеш напіввірші - напівмантри,
Звіти - щотижневі й щоквартальні.
І тебе обожнюють мурахи,
І так само ти обожнюй їх...
7 грудня. Крізь долоні лине
Щось вагоме. За таке б і Армстронг,
і Ван Гог, і нерухомий Хокінг
Голови підклали б під ножі.
Але ні. Не вистачає вміння
Втримати і висловити знаком.
І невпинно тиснуть сум і спокій.
Знову ти не відробив той кисень,
що спожив. |
