ти стоїш між моїми віршами
із люстерком в руках
пускаєш сонячні зайчики
на іще не написані вірші
і обов,язково вчиш їх напам,ять
тоді вирушаєш у подорож
з повним наплічником сонячних зайчиків
з повною пам,яттю ще не написаних віршів
з повним місяцем
ти блукаєш моїми віршами
снишся їм до світанку
а тоді прочиняєш усі їхні вікна
створюєш протяг від вірша до вірша
і йдеш не озираючись
зупиняєшся на роздоріжжі віршів
раптом не втримуєш наплічник
розсипаєш сонячні зайчики
і розбігаєшся увсібіч за ними
ти блукаєш моїми віршами
переходиш з вірша у вірш
почуваєш себе як удома
іноді навіть відчиняєш двері
промовляєш іще не написаними віршами
і запрошуєш мене увійти
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: . . . Проголосовавших: 3
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
поезія про вірш це файний хід, чо. лаокоон захавав лаокоона, а час копирсається секундною стрілкою в кутніх зубах. на цьому тримається світ - слова про слова.