Сьогодні вночі продирався до мене маніяк.
Він стукав нахабно у двері і ліз у кватирку.
Та вдертись до спальні небозі не вийшло ніяк
– лиш пальці просунув у шпарку і носа – у дірку.
Ну що тобі треба від жінки, яка вже роки
сидить-медитує на лики індійських пророків?
Три зернятка рису, чотири салатні листки,
ніякого сексу в думках, ані драгсу чи року…
А ти свою руку брудну вже запхав у штани.
Гукаєш, щоб я реманент оцінила в роботі.
Як жаль мені, хлопче, що ти, як вівця сатани,
ніяк не даси собі ради із примхами плоті.
Ну що тобі треба? Навіщо лякаєш мене
вночі, коли сняться зірки молодим космонавтам?
Не раз уже бачене мною усе те земне,
що з майток своїх дістаєш, як руно органавтів.
Коли розквітають в серцях орхідеї чеснот,
коли у смарагдових джунглях летять антилопи,
а в морі дельфіни співають, не знаючи нот…
Чи я зацікавлюсь приладдям нещасного хлопа?
Сьогодні вночі продирався до мене маніяк.
Він стукав у двері і вікна, він мучився довго.
Але бідолаху вхопив, як на те, переляк,
коли співчуття він побачив в очах моїх добрих.
* Сюжет засновано на реальних подіях |
