Я липну до тебе, як до мокрих долонь липне теплий пісок.
Як в липні не знаєш куди себе діти, а діти жінок не твоїх
Навчають серце радіти кожномубожому дню аж до кісток.
Морозиво топиться і розтікається по руках, які треба вмити.
Коли переплисти Дніпро – на другому березі польові квіти.
Мені б їх зігріти, мені б їх…
За пазуху – повний мішок веселого, заржавілого літа.
Вода завжди мене рятувала, вода – ідеальна субстанція.
На тілі твоєму сонячні зайчики займаються танцями.
Я хочу до тебе, я більше не можу терпіти – ділитись на двох.
Коли у очах сумних почне танути сніг а зорі холодом мерехтіти,
Мені б їх зігріти, мені б їх… |