Твої губи липнуть до мене чорним гавайським ромом.
Сліпнуть в’язні, яких ти занадто довго розв’язуєш.
Ця любов помирає з голоду наче риба в акваріумі:
Повільно і дуже стомленою…
Хапаю за горло провідника цього холоду,
І кричу: «Хіба не січеш?
На наступній ми сходимо!
З розуму»
________...______________________________________
Щастя капає, так потрошки, наче з піпетки.
Я кинув пити, почав їсти, і переламав об коліно цигарку,
Кожен ранок я посміхаюсь і дихаю запашним мате,
Але,
Господи, тримай подалі від мене наркотики і куртизанок
І не забувай, на-ніч, знімати шкарпетки,
І ніжно так... цілувати... |