Вочевидь, ми таки помремо в кінці п’ятдесятих.
Ти захочеш заснути в Тибеті, а я в Сан-Ремо.
Ця планета схиблена на політиці і інтернеті.
Невимовно важко носити серце під ребрами…
Кожна любов наступає іншій любові на п’яти.
Я занадто довго записував, зіграні наживо, демо.
Я ніколи більше не буду питати: «Ти мене любиш?»
І блукатиму вулицями, обіймаючи кожне дерево... |