Де ти там, любий мій, друже?
Чиї долоні пестять твоє волосся?
Я вже заміжня, діти мої дорослі.
Ти все мовчиш – ти зі мною не дружиш.
Як ти там, блакитноокий?
Стільки води з того часу збігло.
Тіло втомилось і почорніло срібло.
Ти все не дзвониш. Я відчуваю кроки,
Ніби ти поряд, десь у сусідній кімнаті.
Ніби ще досі наші серця кохають.
Я прочиняю двері – тебе немає.
Знов надурили ангели ці прокляті. |