ДЛЯ ЗАТРАВКИ
На зубах від слів гіркаво.
В серці – шрам від роздратунку
В мене є моя Полтава,
Таж немає порятунку.
Бо нема і сторони,
За яку я - у війні.
АСОЦІАЦІЇ
Час настає - й крапка. Життя - не лірика
Епос якийсь, втоптаний і грузький.
Наче й не мерзнеш , а на руках сироти -
Вітер згадався, дикий і молодий?
Холод і протяги – те ще чуття свіжості.
Сумнів і шал – той іще пошук в гугл.
Але без них – наче з життя випасти,
Аби… пасти гуси, що лізуть в мул?
Гуси , перо, літери – накарябати?
Але чомусь хочеться без рядків.
Не нарікай на прози, коли злапали:
Прози, вони різні, вони п’янкі.
ЧУКОТСЬКЕ
Зимно і хочеться кави , а ще глінтвейну.
Хочеться ноги сховати у ковдрі картатій.
Тишо моя, щільна, малосімейна,
Будеш з кутків заздро мені кивати?
В мене - кіно, музика, і невідомі книги.
Ззовні дощить лоскітно, кицька мурчить поряд.
Риби шепочуть. Акваріум. Тихо довкіл, тихо.
Навіть мене наче нема, наче не я – хто тут?
Там, нагорі, вкотре студентське свято:
Травка, клубняк, зойки й пісні з балкону.
Наче назло й всупереч – перфоратор
Свердлить будинку щелепи і кам’яні скроні
А в мене -
горня, кицька, кіно, ковдра.
Наче на дні, в мушлях, в траві, в піску.
Дякую, тишо, вірна моя, добра.
Всепоглинаюча. Я і люблю таку.
ПОД ЗАНАВЕС
Самое главное – сохранить сон на своём плече
И засыпать, чтоб рассыпать одновременный вдох.
Наше дыхание – бусины нот тихих в басовом ключе
Наше дыхание – ветер, греющий влажный мох.
Самое главное – рядом, ласково, горячо.
Самое главное- радость, в сладости, в боли, во мгле.
Главное в этой паузе – тяжесть, мое плечо,
Мягкое сокасание наших нагих колен.
Главное – это не после, главное всё - сейчас.
Так же синхронно осенью падают мотыльки.
Мы же синхронно думаем, не раскрывая глаз,
Как бы в ключе басовом сон чужой сохранить. |