У мене в коморі варення старіє…
Приталена ковдра, включені лампи.
Мене не бере ні Бозя, ні Ларс фон Трієр,
У тебе… Удома… Дві ядерних бомби.
І стіни гудуть – так вони гріються.
Вода відчуває пришестя Христа.
Любов вимагає поранених щирістю,
Вона непомітна – як пух на листках…
Любов…
Пристрасть.
Тож в мене в очах – дві ядерні бомби,
І два вихідних цілуються з небом.
Радійте дантисти – випала пломба,
І яблука згнили, притулившись клеймом… |