У мене для тебе ніяких поважних причин,
І жодних твердих аргументів чи доказів правди.
Я маю лиш вістря претензій і кігті провин,
Образу завбільшки з Аляску й ніякого права.
Коли я хворію сама, то й сміюся сама.
Коли засинаю сама, хтось не стягує ковдру.
У мене великий фан-клуб, в ньому є зокрема
Мій кращий двійник, що танцює під тиші акорди.
У тебе для мене короткі і довгі гудки.
У тебе для мене прекрасної форми відсутність.
Без мене ти справді щасливий. А я – навпаки:
Лиш вперто стараюсь терпіти свою самобутність.
Так важко зізнатись у тому, що навіть собі
Буваю я теж непотрібна, чужа і скандальна.
І що в тебе я вимагаю у цій боротьбі?!
Хотіти любові – та це щонайменше банально.
Нічого… Я знаю, що скоро ми будемо вдвох.
Я кожних сто років тебе зустрічаю в вагоні.
Якщо нами врешті награється знуджений Бог,
Ми знову знайдемося, перш ніж почнеться агонія. |
