наближається гроза. вітер розчісує вулиці.
хочеться зупинитись, наче когось зустрів
знайомого, й довго розмовляти, щулячись
від холоду й холодного світла ліхтарів.
а по тому мовчати й спостерігати, як примхливо
змінюються думки, як виходить
із тебе тепло, коли перечікуєш зливу
просто неба на сходах підземного переходу.
слухати, як у хмарах, мов кіт ледачий,
з боку на бік повертається грім.
з бездомним псом ділити по-братськи
останні гамбургер і картоплю фрі.
добре щось пити, і разом з будинками
втрачати різкість, наслідуючи дерева.
й добре, якщо ти десь між двома зупинками
трамваїв, або на вокзалі.
тобто якщо поруч міцні сталеві
горизонталі.
мов пілат, сам на сам із цілим
містом, що кожним вікном мовчить.
і мокрий одяг липне до тіла,
додатковою шкірою стаючи. |