Помирають нічні метелики
у плафоні старої люстри.
Прилітає хтось із Америки.
Залишають мене – me gusta.
Все по колу, по циклу, циркулю –
пітекантропи чи атланти…
Ми уже не читали Пікуля.
Нам іще вирізали гланди.
Ну а ти… Ти такий незважений:
то романтик, то псих, то цинік.
І оманливе третє враження.
Не повісиш ні знак, ні цінник.
Завмирають на стегнах дотики.
Обсипаються абрикоси.
Хто ти?.. Як ти? Скажи-но, доки ти
будеш знову зі мною досі. |
