2011-07-07 : Літ. редактор :
Навіть дівчата-ковбої іноді сумують
І навіть дівчата-ковбої по п’ятницях плачуть,
коли у маршрутних таксі зустрічають не їх.
Коли засинають, обнявшись із плюшевим мачо,
десь на перехресті кількох невідомих доріг.
І навіть дівчата-ковбої ламаються навпіл,
коли в них врізаються списи неплюшевих стріл.
Коли від Учора лишається послід і попіл,
а Завтра – хитке, наче човен без дна і вітрил.
І навіть дівчата-ковбої чекають на свято,
втираючи сльози, змиваючи тупість і туш.
Неспитих ковбоїв в Техасі уже небагато.
Невбитих героїв в Техасі – лиш декілька душ.
І навіть дівчата-ковбої вимолюють в Бога
незримого щастя, завбільшки з гірчичне зерно.
Шукають тепла на розбитих і темних дорогах
і плачуть на задніх рядах під наївне кіно.
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +0.69 Проголосовавших: 15
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
Неспитих ковбоїв замало, це визнати мушу.
Та з іншого боку того це невтішні сліди,
що змити з обличчя отеє, що разом із тушшу,
у всьому Техасі не вистачить, мабуть, води.
---Chinasky 1
То нічого, Вячеславе. Ви маєте право щось не вподобати) Дитячості і наївності сприяє форма, моя ава, і ще, певне, першочергова мета саме в цьому руслі все подати.
Я плюшевий мачо
Я іграшка
Бридка й страшезна
Не маю в маршрутних таксі ні життя ні краси
Але маю мрію
Вона ось така
Величезна
Неначе бігмак
Ні
Неначе батон ковбаси
Дівчата ковбої - навіщо?
Навіщо нам досвід?
Навіщо обійми
Дрібних, мокрооких, косих,
Коли від учора лишається миршавий послід.
Відкіль йому бути,
Питаю,
Коли не їси???
Останній бухенець я тиждень ховаю як свято
Ковбої на конях
Тримати не можуть біду.
Дівчата-ковбої ламаються
Вже небагато
Учора і Завтра
Й Сьогодні
Віддам за їду
Антоне, я вас люблю... ) Хоча мені вже остобісіли ваші коментарі типу "мне не понравилось". Якісь вони по-царськи суб'єктивні чи шо... Глибоко дихаю і стараюсь не нервувати)
---sandal 13
Це мій стиль. Я так пишу майже завжди...
Будда сидів на березі,
Будда пив колу з чері...
Струнка форма, багато повторів... Ну, бо, певне, на щось непомірно глибоке і напівзрозуміле, складноструктуроване, як ви любите, в мене не завжди вистачає хисту чи інтелекту... Вже даруйте)
---Літ. редактор 15
да бог с ней, со стройной формой (а равно и с повторами)
скажи лучше, зачем тебе понадобились образы типа "дивчата-ковбои" - детский сад же...
---sandal 24
Це глибоко особисте, Антоне)
Крім того, згадався однойменний дурацький фільм Гаса Ван Сента. З Умою Турман, в якої величезний палець на руці, і вона ним спиняє автівки...
А взагалі дитсадок - це мій зірковий час (потім я стала як усі), тому тримаюся за нього зубами спогадів)
