ходиш нічним містечком
пустими вулицями
слухаєш псів а іноді тишу
від якої волосся починає рости всередину голови
зриваєш вишні які в темряві здаються стиглими
ну і звичайно ж небо
зоряна біжутерія
розбавлена холодним пивом і випадковими хаотичними думками.
біля самого тротуару зупиняється джип «ленд крузер»
з-за прочинених дверцят з’являється голова Антона
«Слав’ян, ти?»
«не впевнений, та можливо я» - відповідаю
«їдемо з нами на блядки!» - збуджено пропонує Антон
«куди?»
«на блядки в сусіднє село, давай сідай, тьолки чекають».
«Слав’ян, це - Серьога, Серьога, це - Слав’ян» - знайомить нас з водієм Антон
на задньому сидінні забагато простору
крім ящика шампанського і мого тіла більш нічого
«скільки ж ми не бачились, Слав’ян?» - запитує Антон перекрикуючи радіо-шансон
«десь 15 років»
«точно! зараз трохи розважимось».
я намагаюсь не зважати на спідометр
але все ж таки краєм ока помічаю
110-130-120
забагато як для п’яного водія і нічної траси
«чуваки, ми на блядки їдемо чи на той світ?» - кажу
«однохуйствєнно» - запевняє Серьога.
незрозуміло звідки на дорозі з’являється велосипедист з вудочками
він накручує вісімки як першокласник у правописі
кінцівки вудочок смикаються в різні сторони
це останнє що фіксує мій зір
«твою мать!» - ругається Серьога і викручує кермо
я лягаю на задній сидушці і групуюсь в позі ембріона
удар
кілька секунд нас кудись несе
ще один удар і ми зупиняємось
«здається я вивихнув руку» - каже Антон і відчиняє авто
Серьога вже на вулиці оглядає вм’ятини
я все ще лежачи мацаю шампанське
дивно
жодного битого скла.
ми зачепили стовб
нас відкинуло на протилежну сторону дороги
далі незрозуміло…
мовчки курим сигарети
раптом помічаємо величезну дірку в паркані
і сплюснутий «запорожець» у дворі
«запорожець» після того як ми його вдарили
проламав паркан
залетів у двір
і зупинився біля самих вхідних дверей невеличкого будинку.
«бабуся завтра з хати не вийде, двері не відчиняться» - кажу
«через вікно вилізе, нам ніколи, тьолки чекають» - нервує Антон
«дайте шось випити, у мене шок» - просить Серьога.
ми сидим з Марічкою в кухні
п’єм каву
шампанське
і димим
її три подруги розважаються з Серьогою і Антоном
«між нами нічого не буде?» - раптом питає Марічка
«а ти би хотіла?»
«так, мені подобаються дорослі спокійні чоловіки без понтів»
«ги, ходімо спати, вже півні співають»
«ходімо».
у цих старенних сільських хатах так рипит підлога і скриплять двері
шо куфайка завертається.
«Слав’ян, лиши на ранок пару шампаньйоли!» - кричить з сусідньої спальні Антон.
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +0.46 Проголосовавших: 14
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
