***
коли вперше
дивишся на тисячі рибин,
що вмирають на палубі,
розумієш:
це по тобі -
тралом.
це ти - вилов.
маса.
запис у корабельному журналі,
звісно,
зі зменшеною питомою вагою.
***
куди-
куди?
куди! -
квилить чайка,
негодна подолати вітер.
у, уу..! -
дразниться він,
гасаючи околяса
між навігаційними щоглами, -
не скаже,
куди.
***
хвиля приносить тобі
найбільш необхідне:
запах, звук,
запах її мокрого волосся,
звучання її тихого голосу.
хвиля забирає собі коштовне: її сльози з теплого граніту причалу,
твої пісні під час шторму
і твою лайку
на втому й подерті об снасті руки.
а коли ти на березі,
й хвиля відходить -
море, мов жінка плечі,
оголює те, що хоче
показати всім:
порожні
покинуті
жителями
мушлі,
натільні хрестики,
золоті обручки,
дрібні гроші. |
