Ти підходиш іззаду, цілуєш мене у шийку.
Хихочу, вивертаюсь, починаєм дитячу бійку.
За подушку ховаюсь, лоскочу, вдихаю твій запах.
На секунда замріялась й – бац! – ти мене уже злапав,
Підім’яв, розказав моїм ребрам дитячу казку,
Яка ж тут утриматись може солідності маска?
Я кричу, регочу, звиваюсь вужем під тобою…
Гусенята по шкірі моїй проходять юрбою.
І на пичці твоїй цей кумедний пихатий вираз!
Прикидаємось ми, наче кожен із нас уже виріс,
Та стягнувши із себе фірмові краватки и блузки,
Починаєм шалітись. – Ти б може піддався? – Дзуськи!!!
І знесилені навіть в бік одне одного дивимось з-коса ;-)
А на ранок ти цьомаєш свіжі синці і засоси. |
