2011-04-20 : Абрам Хоррор :
А ти задобрив лісовичка?
опівночі я кидаю за спину наплічник і миттєво розчиняюсь між щелепами настіж відчинених сіней
в дитинстві ніде правди діти я панічно боявся нічного незвіданого метафізичного тіла що ледь чутно дихало на подвір’ї соромився свого боягузтва але нічого не міг з тим вдіяти бо серце моє мало не проламувало груди
там за дверима під змієподібними каркасами дерев потойбічно кумкали жаби танцювали й сміялися мавки пугукала сова вили на повний місяць пси чи може вовкулаки астматично кашляв лісовичок і всьо то зливалось у моїй свідомості в одну жахливу какофонію
треба задобрити лісовичка думав я хаотично перебираючи варіанти протидії тре якось задобрити лісовичка і тоді вже можна буде пірнути в густий смородиновий кисіль пітьми напевно і він сприйматиме тебе саме так як дівчина віддається своєму коханому
спокійно і без супротиву
амінь.
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +0.6 Проголосовавших: 8
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
понравилось очень. Так по-летнему и по-детски. Последнее сравнение совершенно не детское, но это не портит. Все-таки это не мир ребенка, а мир взрослого глазами ребенка
а я сегодня открывала весну. замерзшее балтийское море, по берегу которого стелятся оттаявшие поющие ручьи, мокрый и сухой песок, солнце, сосны, и костер из мелких сухих веток. я сидела на узловатых сосновых корнях, духи прятались в обломках ракушек, а лесовичок насыпал сосновых иголок на крышу машины. и было мне счастье.
---собака 6
а ще буває, сидиш під яблунею, п’єш чай, раптом у траві поруч шось тихо шарудить, через хвилину з’являється їжак, він стоїть напроти тебе і довго-довго дивиться очі в очі, нарешті ти першим не витримуєш і запитуєш: "Шо? Як твої справи, старий?", а він чмихає носом і зникає в траві.
