Я народився не сьогодні.
Мені здається, що кілька тисяч років тому назад.
Деколи всі ті мої «я» розмовляють зі мною. Це мене дратує.
Я кажу їм: «Заткніться бля!»
А вони мені:
- Шерифе, візьміть кольт – це якісна зброя.
- А тепер надрізаєш отут і випихаєш нутрощі…
- Васко да Гама вже не повернеться ніколи.
- Думаю, що сіна має вистарчити на цілу зиму.
- Чуєш? Це пісня «Про Гайавату».
- Абуругбам даб лакалам…
- Дідо твій шахтар, я шахтар, а от ти… Ти далбайоб.
- Убєрітє ат міня рукі, Владімір Владіміровіч.
- …І зі всієї дурі б’єш його по потилиці. Ясно?
- Ти занадто добрий до них, Рене.
- А я сказав, що ти будеш лікарем. Це не обговорюється.
- Опіуму і дві пляшки вина будь-ласка.
- Хіба ти не чув про маятника Фуко?
- Товаришу Сілізньов, нас оточено…
Звісно, що я народився не сьогодні.
Просто сьогодні я народився заново.
- Привіт, чудово виглядаєш.
- Ну ж бо, йолопе, підійди і поцілуй її.
- Ні, краще запроси в кіно.
- Слабак…
- Думаю, краще до бару.
- Воно тобі треба?
- А жопа в неї ніхуйова…
Заткніться, блять. Може у мене любов. |
