Присвячується тим, у кого довгі коси і уважні коханці
Твої пальці креслять
найнесамовитіші проділи у волоссі
а я посміхаюся немов пришелепкуватий клієнт
невправного майстра
що зажди задоволений результатом
твої пальці просуваються далі
і кожна луковичка здригається
немовби від надкрихітного вибуху
одного з тих
що народжують всесвіти
твої пальці вовтузяться немовби щойно народжені
дитинчата кенгуру
які сліпо шукають шпарину до сумки
але весь її затишок
вже обвила довкола себе я
твої пальці рухаються
і я перетворююся на достобіса тремтливого ховрашка
чиє серцебиття обганяє світло
що мріє залізти тобі за пазуху
аби витягти звідти
кольоровий камінчик
твого настрою
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +0.2 Проголосовавших: 8
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
---sandal 5
поки я тебе ще люблю (сезон у мене такий), вдамся до пояснень: мені цікава валерія як автор: у неї свій світ, свій словесний код, своя система цінностей, свої уявлення, як подати усе це вигідно. І хоч я не дуже із цим набором згодна, мені цікаво, як від вірша до вірша людина малює власний портрет. І оскільки мої припущення деталізуються і де в чому підтверджуються, мені ДУЖЕ цікаво. Та й пише вона непогано
З.І. Пробач, Лєро, що під твоїм же креосом та тебе, ще й в третій особі однини
---sandal 5
у твоїх віршах завжди так багато картин, так багато порівнянь. В "железке" нпрклд описано і вагон, і ніч за ним, і звуки, і сприйняття часу ЛР.
Тому вірш, в якому описано одне маленьке фізичне відчуття, одна маленька дія залишається для тебе типу напівпорожнім, начебто в ньому нічого і не висловлено взагалі
