я помічаю, він стежить за мною в шпарину
русяве волосся, замріяні сині очі
кепський з мене розвідник, вже зо три хвилини
шукаю, шукаю, шукаю, знайти не хочу.
я чую, він тихо сміється, для нього втіха
моя безпорадність, мій надто переграний розпач
літає, літає, літає у небі стріха
бачиш? та ні ж бо, не там, дивись трохи праворуч. |